20 березня 1639 року народився Іван Мазепа, український військовий, політичний і державний діяч, меценат, гетьман України.
В історії України Мазепа – постать, навколо якої майже три століття точаться гострі суперечки, схрещуються різні, часто полярні думки. Захоплення, різне неприйняття, замовчування – щонайменше такий діапазон суджень про нього. І на те є підстави. Що спонукало Івана Мазепу перейти від одного правителя до іншого? Яке його місце серед українських гетьманів? Чому улюбленець Петра І, удостоєний небувалих царських щедрот, став його заклятим ворогом?
Відповіді на ці та інші питання вже протягом 3-х століть намагаються дати історики та політологи різних країн світу.
Книжок, присвячених життю, політичній і культурній діяльності гетьмана України Івана Мазепи, написано багато.
Тим, хто цікавиться історією, пропоную переглянути деякі з них. Ці книги чекають вас в інтерактивній читальні😉💙💛
А ще більше інформації можна отримати, перейшовши за посиланнями👇👇👇
У неділю 19 березня 2023 року, українська поетеса Ліна Костенко святкує день народження.
Ліні Василівні виповнюється 93 роки.
Ліна Костенко - жива легенда. Її твори вивчають у школах та університетах. Попри таку популярність поетеса не любить надмірної уваги до себе. Вона навіть відмовилася від звання Героя України - "політичної біжутерії не ношу". Каже, що просто робить свою справу, адже поклик письменника - писати.
Її збірки перекладені англійською, естонською, італійською, литовською, німецькою, російською, словацькою та французькою мовами.
Геніальна українська улюблениця, поетеса-шістдесятниця. Авторка більше, ніж 20 поетичних збірок.
Вона - беззаперечний моральний авторитет для багатьох українців.
У неї завжди вистачало сміливості дивитися правді в очі й казати категоричне "ні" підлості, брехні, зрадництву.
Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів.
Вона переконує нас, що слова "незалежність" і "свобода" існують в мові не просто так. Ліна Василівна сучасна і активна користувач інтернету, а постать її жодного разу не була заплямована безглуздими дурницями в токсично засміченому інформаційному просторі.
Її поезія - про жінку, любов, красу рідної мови і України - це словесна зброя, яка надихає і окриляє.
Плакали і білокорі красуні берези, коли наші предки вирубали великі ділянки березового лісу для землеробства. Тоді й витворилась назва «березоль» («береза» і «зола»).
Назва першого весняного місяця походить від назви промислу: березол (заготівля березового попелу для виготовлення скла).
У народі цей місяць здавна звали березілем (березіль, березоль). Дехто розуміє назву «березоль», як «злий до беріз». Адже, щоб добути солодкий березовий сік, у корі рослини роблять отвори. Після дерева хворіють, а нерідко й гинуть.
За іншою версією, слово «березень» походить від слова «сухий» (бо сушили зрубані дерева).
Вважається також, що ця назва походить від слів «береза» і «зело» – зелень.
А сучасна назва, березень, закріпилася за місяцем у середині XIX віку.
У давнину березень мав близько двадцятьох назв. А до того в літературних джерелах місяць називали мартом і марцем. Проте слова «март» і «марець» зовсім не слов'янського походження; це латинський бог війни Марс. Чому саме цьому богові було присвячено місяць, ще потрібно досліджувати. У літературних джерелах місяць називали марцем. Чимало вчених асоціюють назву «марець» із коренем «мрець» традиціями проводжати зиму. Цього місяця слов'яни проводили тризну – обряди поминання покійних предків. Поляки називали місяць марець і співали пісень про смерть, яка в'ється по тинах і шукає собі поживу.
Прозивали наші предки березень і свистуном, свистунцем, зимобором, передвесінню, капельником, протальником, красовиком, соколиком, каплюжником, капелюжником, крапельником, калюжником, а за швидке сніготанення і появу перших таловин – протальником.
А ще березень мав і такі поетичні назви: запалі сніги, з гір потоки, полютий («по» – після («після лютого»)), сонцегрій, весновій, вітроніс.
Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято досить молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності.
Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної — бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. А починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначаємо і ми, українці. Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. За весь час свого існування українська мова теж зазнавала злети і падіння. Сьогодні, згідно з Статтею 10 Конституції України«Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».
Українською мовою розмовляли наші діди та прадіди, а матері та бабусі співали колискові! Народ наш сміявся і плакав рідною мовою. Шануйте і любіть рідну мову, піклуйтеся про неї, захищайте, розкривайте для себе її велич й могутню силу. Збережіть її в усій чудовій красі для себе й наступних поколінь! Як довго ждали ми своєї волі слова. І ось воно співа, бринить. Бринить, співає наша мова, Чарує, тішить і п’янить.
Олександр Олесь
понеділок 27 2022
Дорогі Українці! Сьогодні велике державне свято - День Конституції України. Конституція - це основний закон держави, який проголошує її незалежність і свободу. Нехай у кожного українця буде маса приводів для гордості за рідну країну. Зі святом!
Сьогодні виповнюється 26 років з дня ухвалення Основного Закону. Цьогоріч Україна відзначає День Конституції в умовах воєнного стану.
Історія:
Конституція України була прийнята Верховною Радою о 9:20 ранку 28 червня 1996 року. Депутати весь день і всю ніч працювали над проектом, залишаючись у сесійній залі без перерв. «За» ухвалення Основного закону проголосували 315 народних депутатів. Конституція України 1996 року стала першою загальновизнаною у всьому світі Конституцією незалежної Української держави.
1) Процес підготовки Конституції України тривав шість років – з 1990 по 1996 рік.
2) всього було запропоновано 15 проєктів Конституції України – від Конституційної комісії, політичних партій, науковців.
3) Конституція України могла бути не прийнята 28 червня, так як напередодні історичного засідання парламенту Президент України видав указ про проведення всеукраїнського референдуму 25 вересня 1996 року про прийняття нової Конституції України. Однак, після прийняття Конституції, цей указ був скасований.
5) Міжнародне співтовариство схвалило Конституцію України, назвавши її однією з найдемократичніших у світі.
6) 22 серпня 2011 року у Києві була презентована перша мініатюрна Конституція України. Конституція в мініатюрі розміром 21х32 мм має 160 сторінок, на яких вручну були написані близько 9,5 тис. букв. Кожна з цих літер має розмір не більше 1 мм. Текст книги написаний індійської тушшю. Сама ж мініатюра виконана зі спеціального тонкого паперу. Міні-Конституція знаходиться в чохлі з зображенням герба. На створення мініатюри було витрачено близько 2 місяців. Вона передана в Музей книги і друкарства.
Попередники сучасної Конституції
Конституція Пилипа Орлика – 1710 рік.
Конституція УНР – 29 квітня 1918 року.
Мала конституція ЗУНР – 13 листопада 1918 року.
Тимчасова Конституція Карпатської України – 15 березня 1939 року.
Стаття 161 проголошує День прийняття Конституції України державним святом – Днем Конституції України. З 1997 року цей день є державним вихідним і днем вшанування Основного Закону держави.
На центральній площі міста, де цвіте акація,
Конституцію держави оголосила нація,
Запорізький гетьман Орлик для свого народу,
Постарався, щоб жили по свому закону.
Не одні ще покоління старались, боролись,
Та про вільну Україну мріяли й молились.
Щоби ми в своїй країні могли вільно жити,
Довелось нашим героям свою кров пролити.
На центральній площі міста, де цвіте акація,
Українську Конституцію знов святкує нація
Ми - сильна нація! Перемога
буде за нами!!! Слава Україні!!!
💙💛
вівторок 25 2022
Україна на державному рівні вшановує пам’ять жертв трагедії, починаючи з 2012 року, відповідно до постанови Верховної Ради України від 5 липня 2011 року «Про 70-річчя трагедії Бабиного Яру». Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня.
Офіційно визнано, що до 6 мільйонів євреїв було вбито протягом Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйона – на території колишнього Радянського Союзу. Братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Масові розстріли тут розпочалися відразу після вступу нацистів до Києва. Від 27 вересня відбувалися щоденні масові розстріли євреїв – військовополонених і цивільних громадян. Їх пік припадає на 29 – 30 вересня, тривалість – щонайменше до кінця жовтня 1941 р. Бабин Яр став останнім місцем і для його численних ув’язнених, некрополем для більше ніж 100 000 цивільних громадян та військовополонених. Вічна пам’ять невинно убієнним, усім жертвам Голокосту.
Для ознайомленням з більш обширнішою інформацією переходьте за посиланнями
18 січня проводиться Національний день кави для гурманів і День качки по-пекінськи в США. Ми не в США, проте українці ще ті шанувальники цього чудодійного напою😉Що є приємнішого, ніж феліжанка духмяної кави зранку, паперовий стаканчик запашного лате в подорожі чи під час прогулянки осіннім парком, а також чашка еспресо в затишній кавярні незнайомого міста? Отже, хоч ми і не в США,а готові святкувати день кави щодня. Чи не так?
Ich kuesse den Himmel Ich kuesse die Sterne Und Neujahr bringt immer Das Glueck in den Kernen Des Lebens, des Herzens Und hilft es dabei. Es gibt viele Kerzen Und Kaffee und mein Herz klopft und es wartet das Glueck und das Wunder. Der Weihnachtsmann arbeitet, hat viele Kunden. Er bringt Schneeflocken, er malt unser Fenster. Geschenken in Socken. die Laecheln, die Gaeste. Der Kaffee schmeckt suess Crema ist wunderbar. Ich sende dir Kuss Und umarme sogar. Ich wuensche im Neujahr viel Glueck und viel Spass. Sei uns dieses Jahr bunt. Ich wuensche dir das!
12 січня в Україні відзначають День українського політв'язня. Після початку війни з Росією це питання стало особливо актуальним для нас.День українського політв'язня в нашій країні відзначають з 1975 року. Запроваджена традиція була з пропозиції В’ячеслава Чорновола, який закликав протистояти репресіям і жорстокості режиму. Найстійкіші, найвмотивованіші українці приєднуються до щорічного одноденного голодування в підтримку політв’язнів, інші – проводять різноманітні тематичні заходи. Саме 12 січня 1972 року відбулася друга хвиля масових арештів української інтелігенції. Протягом кількох днів були заарештовані до 20 осіб, в числі яких – Василь Стус, Іван Світличний, В’ячеслав Чорновіл, Євген Сверстюк, Любов Середняк, Леонід Плющ, Ірина Стасів-Калинець, Іван Гель та інші.
Впродовж наступних кількох місяців Україну, а зокрема – Львів і Київ, трусило від численних безпричинних обшуків. Якщо у 1934 році репресовану інтелігенцію звинувачували в тероризмі, то після 1972-го письменникам-шістдесятникам інкримінували "антирадянську пропаганду і агітацію". Людей тероризували допитами і погрозами. Ув’язнювали. Відправляли у заслання до Казахстану, Мордовії чи Сибіру. Саме після "розгрому" шістдесятників розпочалася форсована експансія Москви на культурні терени України. Ворожою репресивною машиною застосовувалися всі важелі злочинного впливу: від арештів, заслання та звільнення з роботи патріотів – і до масового згортання української освіти, наруги над національною ідентичністю українців, їхніми звичаями і традиціями.
Але найстрашнішим проявом того часу було повне (чи, швидше, майже повне) подавлення жаги протесту проти злочинів Москви серед основної маси населення України. Заперечували експансію лише поодинокі активісти, яких жорстоко зупиняли. Проти таких застосовували переважно "лікування" в психіатричних закладах. Люди боялися виступати проти "совєтів", живучи сьогоденними потребами - шматком хліба нині і чеканням шматка завтрашнього…
Сьогодні, згадуючи ті страшні часи, ми не можемо не порівнювати настрої українців-сучасників з тими, які були за часів арештів шістдесятництва.
четвер 06 2022
6 січня – День яблуні
Безсумнівно, яблуня є найпоширенішим деревом. Весною ми любуємося біло-рожевим цвітом, восени збираємо врожай і смакуємо корисними плодами всю зиму.
Яблука – це фрукти, улюблені багатьма ще з дитинства. Крім чудового смаку і аромату, вони мають ще й низьку калорійність і сприяють зменшенню маси тіла. У яблуках міститься клітковина і цілий комплекс корисних елементів. Яблука — прекрасне джерело заліза, магнію, фосфору, кальцію. Вони підвищують тонус, покращують роботу імунної системи, регулюють апетит. Крім того, любителі цих фруктів можуть похвалитися міцними зубами. Справа в тому, що яблука багаті речовинами, які очищають зубну емаль і перешкоджають розвитку карієсу.
А ще яблука з давніх часів яблука завжди були атрибутом новорічних свят. Яблуками прикрашали ялинку, створювали декор на столі, а запечена качка з яблуками на Різдво взагалі є традиційною стравою у багатьох народів.
Свято запровадили для того, щоб кожен міг пригадати корисні властивості яблука, а також дізнатися, наскільки ці фрукти важливі для людського організму. Цікавий факт: раніше святкування присвячували найстарішій яблуні світу. Хоча достеменно невідомо, якій саме, адже існує відразу два дерева, вік яких 200 років (яблуня Гранфена та яблуня Брамлі). Проте згодом почали шанувати також і плоди.
Корисні властивості яблук відомі багатьом:
ці плоди допомагають знизити холестерин;
вони покращують стан шкіри;
яблука їдять, якщо хочуть схуднути;
а ще ці плоди зміцнюють імунітет;
і допомагають захистити щитоподібну залозу.
Тож варто не тільки 6 січня, але і в інші дні згадувати про наші улюблені плоди
За давньою традицією, належне різдвяне святкування починається ще ввечері напередодні Різдва з духовних і матеріальних приготувань. Вечір цей зветься Святим чи Свят-Вечором, або ж Навечір’ям Різдва Христового, що припадає на 6 січня.
Це один з найбільш шанованих днів для всіх християн – і східного, і західного обрядів – та одне з найважливіших родинних свят, магічний день, коли кожна сім’я створює в оселі атмосферу затишку, достатку та злагоди.
Однак не менш важливою була завчасна й серйозна підготовка до різдвяно-новорічних обрядів. Обов’язково з пори жнив зберігали обжинкового Дідуха та відбирали пахуче сіно. До свят завершували всю важливу роботу по господарству – від наведення ладу в хаті та обійстві до ремонту робочого реманенту, ткання полотна й вичинки шкір.
За звичаєм до свят господині ретельно прибирали в хатах, вибілювали помешкання й розмальовували квітами комин, застеляли нові або чисто випрані скатерки, рядна й рушники. Обов’язково намагалися справити новий одяг для всіх членів родини та купити новий посуд (макітри, горшки, коцюби й макогони). Із воску власної пасіки люди виготовляли святкові свічки, приказуючи спеціальні замовляння і молитву. У підготовці були задіяні усі – і малі, і старі.
Традиціїї та звичаї – Святвечір
За день до Різдва, 6 січня за новим стилем, господарі до світанку починали готувати кутю, а також узвар, які вважалися Божої їжею. Приготування Божої їжі велося з дотриманням старовинного українського ритуалу. Дрова в печі укладали по-особливому, а запалювали «живим» вогнем – іскрою від кресала або тертя двох деревинок, які пізніше замінили сірниками. Воду для їжі використовували «непочату», тобто набрану до світанку. Так само «до світла» потрібно було спекти книш, який замішувався як звичайний хліб, але з невеликим хлібцем зверху, який називали душею. Цей хлібець призначався душам померлих родичів. Після книша ставили в піч пісні пироги. Потім готувалися на непочатій воді в новому посуді інші пісні страви. На святковому столі в Святвечір мали стояти дванадцять пісних страв.
Готову пшеницю для куті діставали з печі і додавали до неї горіхи, родзинки, мак і мед. Пшениця символізувала вічне життя, мед – щастя Святих на Небесах. Узвар варили на досвітній воді із сухофруктів – сушених яблук, слив, груш, вишень. Вся Божа їжа повинна бути готова до сходу сонця.
На світанку, з першими променями сонця, що сходить, господарі відкривали всі двері в будинку, в господарських будівлях, відкривали ворота у двір, щоб впустити в своє обійстя достаток, багатство, хороший урожай. Свяченим маком обсипали худобу та іншу живність, а також комори й погреба, щоб захистити господарство від злих сил. Коли все було готове до свята, вносили в хату «Святки» – ритуальні символи наступаючих свят. За ними вирушали в клуню батько зі старшим сином. Батько ніс «непочату» воду, а його син тримав у руці три колоски. У стодолі господар окропляв принесеної водою заготовлені з осені в’язанки з сіном і Рай-Дідуха й читав молитви, дякуючи Богові за даний в минулому році врожай і просячи гарного врожаю, достатку і здоров’я у наступному році.
Взявши Дідуха й більшу в’язанку сіна, батько з сином несли їх у хату. На порозі їх зустрічала господиня, тримаючи в руках книш та запалену свічку. Дідуха встановлювали у Святому кутку – покуті, а сіном встеляли стіл і підлогу в хаті. Діти з радістю каталися по запашному сіні на підлозі – цей ритуал сприяв тому, щоб у дворі було багато живності.
На стіл, за українською традицією, стелили дві скатертини. Першою накривали сіно на столі. Ця скатертина призначалася добрим духам, на неї розкладали по кутах столу часник або чар-зілля. Зверху накривали другою скатертиною, на яку, в центрі столу, господар ставив книш, а господиня – коровай зі свічкою.
Весь цей день всі домочадці, крім малюків, нічого не їли, бо це останній день Різдвяного посту. Всі чекали появи першої зірки на нічному небі. До святкової вечері на Святвечір люди надягали гарний одяг, спеціально приготовану для цього свята.
Весь день і вечір шостого січня не прийнято було йти з дому, ходити в гості, не можна нічого позичати. Вся родина повинна бути разом, а якщо хто до цього виїжджав з дому, то намагався до свята обов’язково повернутися. Перед початком Святої Вечері господар виголошував молитву.
У наш час традиції Святого Вечора дотримуються більшістю людей і в селах, і в містах. Не всі ритуали пам’ятаються, але основні звичаї – зустрічати свято всією родиною, з хорошими думками і побажаннями, з подарунками та частуваннями, як і раніше живуть і шануються українським народом.
Що приготувати на Святвечір
Хоча Святий Вечір припадає на останній день Різдвяного (пилипівського) посту, і всі страви, які до свята готують господині – пісні, називається вона багатою вечерею, бо стіл у цей вечір багатий 12-тьма стравами. Традиційно на Святу Вечерю стіл прикрашали: