Особливо велике значення православні християни надають останньому тижню Великого посту, що передує Великодню. Саме в цей період починають випікати паски та фарбувати яйця. Також віряни дотримуються найсуворішого посту. Найважливішими днями вважаються Чистий четвер (13 квітня 2023 року) та Страсна п'ятниця (14 квітня 2023).
Увечері в суботу проводиться Великодня служба. Після настання півночі в церквах починається Великодня заутрення — урочисте богослужіння. До сходу сонця потрібно освятити паски, крашанки та інші продукти, які несуть віряни в великодніх кошиках.
Після закінчення богослужіння вся родина збирається разом за святковим столом, члени сім'ї їдять освячені продукти. Починають трапезу з яєць. Потім відвідують родичів і друзів, щоб обмінятися великодніми привітаннями, що називаються "христосанням".
Також цього дня заведено роздавати милостиню, щоб залучити в свою оселю благополуччя.
Що не можна робити
Крім фізичної праці, у Великодній день існує кілька інших заборон. Зокрема, не можна:
сваритися, лаятися, лихословити;
викидати освячені продукти;
ходити на кладовище;
вінчатися.
До великоднього кошика не можна класти ножі, алкогольні напої, овочі та фрукти, матеріальні цінності, страви з крові тварин.
Тут підібрані посилання, за якими ви зможете скласти власне великоднє меню та кошик, а також познайомитися з традиціями та особливостями святкування Пасхи в різних регіонах України. Смачної паски, гарних свят та перемоги💙💛
Назва цієї випічки дослівно перекладається як "півмісяць". ФОТО: cellcode.us
30 січня відзначають Міжнародний день круасана. Сам виріб має більш ніж 300-річну історію. Нині є одним із найпопулярніших у світі різновидів випічки. 5 цікавих фактів до Дня круасана подала міжнародна мережа кав'ярень Dunkin' Donuts на своєму офіційному сайті. 1. Походять круасани не з Франції. Насправді батьківщиною цієї випічки є Австрія. За легендою, перші круасани було створено у XVII ст. у Відні на честь перемоги над Османською імперією. Саме тому їм надали форми півмісяця: таким чином віденські пекарі висміяли символ, зображений на прапорі ворожої держави. 2. У Франції круасани вперше почали випікати для королеви. Дружина короля Людовика XVI Марія-Антуанетта була австрійкою й обожнювала ці ласощі. Саме для неї й була випечена перша партія "французьких" круасанів. Проте далі придворної кухні рецепт не поширювався: королева вимагала готувати круасани виключно для неї самої. 3. Здобули популярність після Французької революції. Сталося це завдяки австрійському пекареві Огюсту Зангу. 1839-го чоловік відкрив у Парижі власну пекарню, в асортименті якої й була ця випічка. Протягом десятиліть рецепт удосконалювали. Якщо класичні австрійські круасани було зі звичайного тіста, то згодом їх почали готувати виключно з листкового. Саме останній варіант і став зрештою гастрономічним символом Франції. 4. Традиційно для виготовлення круасана тісто скручують не менш як у 50 тонких шарів. Чим більше, тим краще. Кожен із шарів змащують маслом або маргарином. 5. Із рецептом круасанів продовжують експериментувати. Нещодавно американські пекарі запропонували новинку — кронат. Вона представляє собою гібрид круасана й пончика. Така випічка вже здобула неабияку популярність серед шанувальників повітряних булочок. У лютому 2016-го британська транснаціональна корпорація Tesco зробила свій внесок: запустила виробництво "прямих" круасанів, відмовившись від традиційної форми півмісяця.
вівторок 20 2022
20 вересня - Міжнародний день рису.
Однією із популярних страв на основі рису є risotto.
Згідно з правописом (параграф 128): у загальних назвах іншомовного походження букви на позначення приголосних звичайно не подвоюємо, за традицією з подвоєнням пишемо загальні назви: аннáли, білль, бóнна, брóтто, бóлла, вáнна, вíлла, дóнна, дóрра, мадóнна, мáнна, мíрра, муллá, нéтто, паннó, пéнні, тóнна та слово Аллáх.
18 січня проводиться Національний день кави для гурманів і День качки по-пекінськи в США. Ми не в США, проте українці ще ті шанувальники цього чудодійного напою😉Що є приємнішого, ніж феліжанка духмяної кави зранку, паперовий стаканчик запашного лате в подорожі чи під час прогулянки осіннім парком, а також чашка еспресо в затишній кавярні незнайомого міста? Отже, хоч ми і не в США,а готові святкувати день кави щодня. Чи не так?
Ich kuesse den Himmel Ich kuesse die Sterne Und Neujahr bringt immer Das Glueck in den Kernen Des Lebens, des Herzens Und hilft es dabei. Es gibt viele Kerzen Und Kaffee und mein Herz klopft und es wartet das Glueck und das Wunder. Der Weihnachtsmann arbeitet, hat viele Kunden. Er bringt Schneeflocken, er malt unser Fenster. Geschenken in Socken. die Laecheln, die Gaeste. Der Kaffee schmeckt suess Crema ist wunderbar. Ich sende dir Kuss Und umarme sogar. Ich wuensche im Neujahr viel Glueck und viel Spass. Sei uns dieses Jahr bunt. Ich wuensche dir das!
четвер 06 2022
6 січня – День яблуні
Безсумнівно, яблуня є найпоширенішим деревом. Весною ми любуємося біло-рожевим цвітом, восени збираємо врожай і смакуємо корисними плодами всю зиму.
Яблука – це фрукти, улюблені багатьма ще з дитинства. Крім чудового смаку і аромату, вони мають ще й низьку калорійність і сприяють зменшенню маси тіла. У яблуках міститься клітковина і цілий комплекс корисних елементів. Яблука — прекрасне джерело заліза, магнію, фосфору, кальцію. Вони підвищують тонус, покращують роботу імунної системи, регулюють апетит. Крім того, любителі цих фруктів можуть похвалитися міцними зубами. Справа в тому, що яблука багаті речовинами, які очищають зубну емаль і перешкоджають розвитку карієсу.
А ще яблука з давніх часів яблука завжди були атрибутом новорічних свят. Яблуками прикрашали ялинку, створювали декор на столі, а запечена качка з яблуками на Різдво взагалі є традиційною стравою у багатьох народів.
Свято запровадили для того, щоб кожен міг пригадати корисні властивості яблука, а також дізнатися, наскільки ці фрукти важливі для людського організму. Цікавий факт: раніше святкування присвячували найстарішій яблуні світу. Хоча достеменно невідомо, якій саме, адже існує відразу два дерева, вік яких 200 років (яблуня Гранфена та яблуня Брамлі). Проте згодом почали шанувати також і плоди.
Корисні властивості яблук відомі багатьом:
ці плоди допомагають знизити холестерин;
вони покращують стан шкіри;
яблука їдять, якщо хочуть схуднути;
а ще ці плоди зміцнюють імунітет;
і допомагають захистити щитоподібну залозу.
Тож варто не тільки 6 січня, але і в інші дні згадувати про наші улюблені плоди
За давньою традицією, належне різдвяне святкування починається ще ввечері напередодні Різдва з духовних і матеріальних приготувань. Вечір цей зветься Святим чи Свят-Вечором, або ж Навечір’ям Різдва Христового, що припадає на 6 січня.
Це один з найбільш шанованих днів для всіх християн – і східного, і західного обрядів – та одне з найважливіших родинних свят, магічний день, коли кожна сім’я створює в оселі атмосферу затишку, достатку та злагоди.
Однак не менш важливою була завчасна й серйозна підготовка до різдвяно-новорічних обрядів. Обов’язково з пори жнив зберігали обжинкового Дідуха та відбирали пахуче сіно. До свят завершували всю важливу роботу по господарству – від наведення ладу в хаті та обійстві до ремонту робочого реманенту, ткання полотна й вичинки шкір.
За звичаєм до свят господині ретельно прибирали в хатах, вибілювали помешкання й розмальовували квітами комин, застеляли нові або чисто випрані скатерки, рядна й рушники. Обов’язково намагалися справити новий одяг для всіх членів родини та купити новий посуд (макітри, горшки, коцюби й макогони). Із воску власної пасіки люди виготовляли святкові свічки, приказуючи спеціальні замовляння і молитву. У підготовці були задіяні усі – і малі, і старі.
Традиціїї та звичаї – Святвечір
За день до Різдва, 6 січня за новим стилем, господарі до світанку починали готувати кутю, а також узвар, які вважалися Божої їжею. Приготування Божої їжі велося з дотриманням старовинного українського ритуалу. Дрова в печі укладали по-особливому, а запалювали «живим» вогнем – іскрою від кресала або тертя двох деревинок, які пізніше замінили сірниками. Воду для їжі використовували «непочату», тобто набрану до світанку. Так само «до світла» потрібно було спекти книш, який замішувався як звичайний хліб, але з невеликим хлібцем зверху, який називали душею. Цей хлібець призначався душам померлих родичів. Після книша ставили в піч пісні пироги. Потім готувалися на непочатій воді в новому посуді інші пісні страви. На святковому столі в Святвечір мали стояти дванадцять пісних страв.
Готову пшеницю для куті діставали з печі і додавали до неї горіхи, родзинки, мак і мед. Пшениця символізувала вічне життя, мед – щастя Святих на Небесах. Узвар варили на досвітній воді із сухофруктів – сушених яблук, слив, груш, вишень. Вся Божа їжа повинна бути готова до сходу сонця.
На світанку, з першими променями сонця, що сходить, господарі відкривали всі двері в будинку, в господарських будівлях, відкривали ворота у двір, щоб впустити в своє обійстя достаток, багатство, хороший урожай. Свяченим маком обсипали худобу та іншу живність, а також комори й погреба, щоб захистити господарство від злих сил. Коли все було готове до свята, вносили в хату «Святки» – ритуальні символи наступаючих свят. За ними вирушали в клуню батько зі старшим сином. Батько ніс «непочату» воду, а його син тримав у руці три колоски. У стодолі господар окропляв принесеної водою заготовлені з осені в’язанки з сіном і Рай-Дідуха й читав молитви, дякуючи Богові за даний в минулому році врожай і просячи гарного врожаю, достатку і здоров’я у наступному році.
Взявши Дідуха й більшу в’язанку сіна, батько з сином несли їх у хату. На порозі їх зустрічала господиня, тримаючи в руках книш та запалену свічку. Дідуха встановлювали у Святому кутку – покуті, а сіном встеляли стіл і підлогу в хаті. Діти з радістю каталися по запашному сіні на підлозі – цей ритуал сприяв тому, щоб у дворі було багато живності.
На стіл, за українською традицією, стелили дві скатертини. Першою накривали сіно на столі. Ця скатертина призначалася добрим духам, на неї розкладали по кутах столу часник або чар-зілля. Зверху накривали другою скатертиною, на яку, в центрі столу, господар ставив книш, а господиня – коровай зі свічкою.
Весь цей день всі домочадці, крім малюків, нічого не їли, бо це останній день Різдвяного посту. Всі чекали появи першої зірки на нічному небі. До святкової вечері на Святвечір люди надягали гарний одяг, спеціально приготовану для цього свята.
Весь день і вечір шостого січня не прийнято було йти з дому, ходити в гості, не можна нічого позичати. Вся родина повинна бути разом, а якщо хто до цього виїжджав з дому, то намагався до свята обов’язково повернутися. Перед початком Святої Вечері господар виголошував молитву.
У наш час традиції Святого Вечора дотримуються більшістю людей і в селах, і в містах. Не всі ритуали пам’ятаються, але основні звичаї – зустрічати свято всією родиною, з хорошими думками і побажаннями, з подарунками та частуваннями, як і раніше живуть і шануються українським народом.
Що приготувати на Святвечір
Хоча Святий Вечір припадає на останній день Різдвяного (пилипівського) посту, і всі страви, які до свята готують господині – пісні, називається вона багатою вечерею, бо стіл у цей вечір багатий 12-тьма стравами. Традиційно на Святу Вечерю стіл прикрашали:
Кілька днів назад писала пост про день чаю і вже сьогодні вирішила повернутися до цієї смачної запашної і затишної теми. Цей напій заслуговує вашої уваги і є справжнім фаворитом, адже чай є найпопулярнішим напоєм за статистикою. Він посідає перше місце у світі за популярністю, за ним слідує пиво. Лише в Ірландії та Англії пиво все-таки випереджає чай.
Чай - Одне з чудес, подарованих світу Китаєм.
Багато письменників світу в своїх творах згадують сцени чаювань, описуючи традиції, смак чаю, звички героїв, пов'язані з вживанням цього напою.
Герой Артура Конан Дойла Шерлок Холмс часто вживає цею напій у тих випадках, коли йому треба продумати тактику майбутніх Дій.
У творі англійця Льюїса Керролла «Аліса в Країні Див» описується знаменита сцена божевільного чаювання, учасниками якої є головна героїня Аліса, Білий Кролик, Капелюшніков.
Також п'ють чай герої повісті японського письменника Ясунарі Кавабата «Тисяча журавлів», вірша Ліни Костенко «Бузиновий цар». У повісті Г. Квітки-Основ'яненка «Сердешна Оксана» офіцер зваблює сільську дівчину, пригощаючи її чаєм з вином.
У часи Т.Г. Шевченка в Києві тільки-тільки починають пити чай.
У Абетці-енциклопедії «Шевченко від А до Я» розповідається, що улюбленим напоєм Шевченка БУВ чай. Про цю його пристрасть писали у своїх щоденниках друзі та колеги поета.
«Довгі вечори, - згадує Микола Костомаров про свої зустрічі з Шевченком в Києві в 1846 році, - просиджували ми влітку на Хрещатику в саду, за чаєм. Нескінченні велися між нами розмови і суперечки. Шевченко випивав склянку за склянкою зі словами: «А всипте, будьте ласкаві, ще чаю!»
«За пів години до смерті Тарас Григорович випив свою останню склянку чаю з вершками», - згадує історик Олександр Лазаревського у «Останній день життя Т.Г. Шевченко ».
Родина Франків вирізнялась тим, що тут пили в основному чай. Письменник часто запрошував колег, студентів та друзів почаювати. До напою додавали смородинові листочки або сушені гілочки вишні. В домі Франків завжди був самовар. До речі, ВІН зберігається до сьогодення у Львівському меморіально-літературному музеї Івана Франка.
Багато письменників світу залишали проникливі висловлювання про чай:
«Я повинен був пити багато чаю, бо без нього НЕ МІГ працювати. Чай вивільняє ті можливості, які дрімають в глибині моєї душі ». (Лев Толстой)
«Якщо холодно, чай Вас зігріє. Якщо Вам жарко, він Вас охолоджує. Якщо у Вас настрій пригнічений - ВІН Вас підбадьорить, а якщо Ви збуджені - ВІН Вас заспокоїть ». (Вільям Гладстон)
«Чай з бергамотом ... - необхідне ДОПОВНЕННЯ до магії світанку». (Бернар Вербер)
«У житті людини набереться небагато годин, які були б приємнішими, ніж година, присвячена вечірньому чаю». (Генрі Джеймс)
«Чай - не просто напій . Коли чаювання стає ритуалом, воно розвиває вміння бачити велике у дрібницях ». (Мюріель Барбері «Елегантність їжачка»)
А як приємно у холодні зимові дні читати книги Із теплим горнятко надзви (чай) ного напою!
Пропоную вашій увазі «зігріваючу» добірку книг, присвячений найдавнішому і найпоширенішому напою.
«Дружина чайного плантатора» - опублікований 2015 року роман Дайни Джефферіс протягом півроку не покидав списків бестселерів. Автором чудово описана атмосфера Цейлону, Малайї та Англії першої половини минулого століття. І на цьому тлі розгортається вражаюча за силою історія кохання і втрати.
«Тисяча журавлів» - лірична повість, тлом для якої автор обрав чайну церемонію. Чайний обряд - стародавній звичай, доведений японською естетикою до рівня високого мистецтва. Суть його полягає в тому, щоб дати людині можливість подумати над життям, віддатися роздумам, очистити душу від буденних клопотів і суєти. Чайна церемонія покликана служити досягненню гармонійної єдності людини з природою та іншими людьми.
Збірка «Чайні замальовки» складається з дванадцяти оповідань. Усі вони написані від першої особи, але за цим «я» стоять персонажі різного віку, професій та життєвих обставин. Їх об’єднує те, що всі вони – українці, які опинилися в Америці. Зміна перспективи не могла не вплинути на їхню поведінку, погляди й смаки, але певні базові риси й проблеми так і лишилися з ними. Дія більшості оповідань відбувається в Америці та Україні.