БІЙ ЗА МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ

 

 29 СІЧНЯ – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ПОЛЕГЛИХ У БОЮ ПІД КРУТАМИ

Цей білий сніг на чорнім чорноземі,
Як білий аркуш у крутянський степ.
Я знов торкаюся тієї теми,
В якій кривавиться нестерп.

В якій невигойність і болі.
Бинтів — немає! Тільки — сніг!
Цей білий сніг на чорнім полі,
Цей білий сніг — у ізголов'я ліг.

Цей білий сніг молодший за їх юність,
Цей білий сніг — шрапнеллю у світи.
Цей сніг в майбутнє,
у сьогодні,
у минулість!
Цей сніг нетанучий, на лицях молодих!

103 роки тому, 29 січня 1918 року, українці стримали наступ ворога на Київ, проявивши жертовність і героїзм заради незалежності України.

 

    Бій українських вояків проти більшовицької армії на станції Крути затримав ворога на чотири дні. Таким чином добровольці утримали столицю на час, необхідний для укладання Брест-Литовського миру, який de-facto означав міжнародне визнання української незалежності.

 

Минуло понад сто років, а ми знову змушені обороняти власну незалежність ціною людських жертв.

 

Пам’ятати своїх героїв дуже важливо, адже герої – це ті найкращі, яких ми втрачаємо. Тих, хто поповнили український національний пантеон на сьогодні, напевно, вистачить для виховання патріотизму на сотні років уперед. В нашій історії, крутянці в цьому пантеоні посідають особливе місце – вони одні з перших віддали свої життя за новопроголошену Українську державу

 

На вшанування пам’яті перших українських “кіборгів” 29 січня в Україні проводяться заходи пам'яті Героїв Крут. 

 

 

Досі  біографічні дані були відомі  лише про вісьмох крутянців. Нещодавно віднайдені архівні та газетні матеріали розкривають життєпис ще одного із вояків Студентського куреня – Олександра Борозенка-Конончука. Докладніше про це - на сайті  УІНП.

 Поезія, відео за посиланням  Пам'ятай про Крути

Павло ТИЧИНА

ПАМ’ЯТІ ТРИДЦЯТИ

На Аскольдовій могилі

Поховали їх –

Тридцять мучнів українців,

Славних, молодих…

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! –  

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука? –  

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка…

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! –  

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих. –  

На Аскольдовій могилі

Поховали їх.

21 (8) березня 1918 р.

Голокост в Україні: «У кожному великому селі є свій маленький «Бабин Яр»

27 СІЧНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОКОСТУ

 

«Ми тільки чули кулеметні черги через різні проміжки: та-та-та, та-та... Два роки з дня в день я чув, і це стоїть у моїх вухах сьогодні. Під кінець над яром піднявся важкий, масний дим. Він ішов звідти тижнів три».

Анатолій Кузнєцов. «Бабин Яр»

 

«Євреїв все ведуть без кінця. Люди ховають їх, але німці їх знаходять і забирають. І до цього часу чути стрілянину в Бабиному Яру».

Ірина Хорошунова. «Перший рік війни»

 

27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року. Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня. В цей день в 1945 році війська 1-го українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів.

Більше: факти про Голокост в Україні можна найти тут:

https://fakty.com.ua/.../20200127-rozstrilyuvaly-i.../

Музей голокосту 

10 книг про перипетії студентського життя

 

Тетянин день, який святкується 25-го січня, можна назвати нашим домашнім або національним Днем студентів. Походження останнього докорінно відрізняються від всесвітнього свята, воно більш традиційне для наших студентів і бере свій початок із середини вісімнадцятого сторіччя. 

Пропонуємо добірку творів про веселе та складне, реальне та фантастичне студентське життя.

1. «Хмари», Іван Нечуй-Левицький

Повість, у якій порушені важливі проблеми українського народу, зокрема освіта. Студенти, професори – головні герої твору. Київська академія у ХІХ ст. показана зсередини. Патріотична молодь – та рушійна сила, яка діє на благо народу. Нечуй-Левицький показує, що студенти мають міць у своїх руках, головне – втримати її та не здатися.

2. «Іспит», Хуліо Кортасар

Цей роман аргентинського письменника не залишить байдужим. Твір, який автор написав ще у середині 40-х років, не публікували довгий час через жорстку цензуру. Видали його лише 1986 року, уже після смерті Хуліо Кортасара. Головні герої – четверо друзів-студентів, які гуляють містом. Їхні розмови цікаво слухати і, звичайно, читати, адже автор показує молодь культурно й інтелектуально розвиненою.

3. «За склом», Робер Мерль

22 березня 1968 року, Франція. Нантерський університет. Початок подій, які згодом отримали назву Червоний травень. У романі година за годиною розписаний лише один день із життя студентів, проте саме він увійшов в історію. Герої живуть в одному і тому ж місці в один час, однак не всі дороги перетинаються. Деякі персонажі, наприклад, Ксав’є Ланглад, Тарнеро, Даніель Кон-Бендіт – справжні історичні постаті, чиї історії варто прочитати.

4. «Однокурсники», Ерік Сігал

Випускник Гарварду – звучить престижно та гордо. Головні герої – п’ять колишніх студентів, які закінчили цей університет 25 років тому. Вони вже не ті двадцятирічні юнаки, життя кожного склалося по-різному. Доля часом усміхалася їм, часом відверталася від них, проте Гарвард залишався не лише з героями, а і з автором, який сам навчався там: «Колись ми разом навчалися, а тепер вони стали сенаторами та губернаторами, відомими вченими та прославленими лікарями. Як дізнатися, хто з них отримає всесвітнє визнання й одного разу виступить з промовою у міській ратуші у Стокгольмі? А може, на галявині перед Білим домом?»

5. «Таємна історія», Донна Тартт

Книжка відразу стала бестселлером у США. Головний герой Річард згадує свої студентські роки, які провів в елітному коледжі у Вермонті, вивчаючи давньогрецьку. Його друзі – чотири хлопці й одна дівчина. Але все змінює вбивство Генрі, одного з групи товаришів. Таємниця вбивства у зворотному порядку – так характеризують роман критики. Складний і чесний твір, який важко просто відкласти на поличку після прочитання.

6. «Моє прекрасне нещастя», Джеймі Макгвайр

Авторка вперше опублікувала свій дебютний твір в особистому блозі. Він набирав популярність серед користувачів Інтернету, тому книжку видали. Роман став бестселером за версією The New York Times. Він – мрія усіх студенток, впевнений у собі боксер, проте його серце не вдавалось нікому підкорити. Допоки не з’явилася Еббі. Можливо, книжка не з того типу, який змінює світогляди читачів, але вона допоможе провести вечір з цікавими героями та романтичною історією.

7. «Академічний обмін», Девід Лодж

Повість про два кампуси – так автор визначає жанр свого твору. Два викладачі вигаданих університетів беруть участь в академічному обміні на півроку. Один – американець, інший – англієць. Звичайно, ці шість місяців змінили щось в обох професорах. Вони навіть подумували залишитися у нових навчальних закладах на постійній основі. Продовження твір знайшов у двох наступних романах «Світ тісний» і «Гарна робота», завдяки яким Лодж став фіналістом Букерівської премії.

8. «Одна маленька брехня», К. А. Такер

Роман є продовженням твору «Десять маленьких вдихів». Героїня Ліві хоче виконати останні батькові слова – зробити так, щоб він пишався нею. Однак не все йде за планом – тут не обійтися без вічної боротьби серця та розуму. Ліві не може впоратися з труднощами, знайти відповіді на всі запитання, що так її турбують. Тому плани доводиться змінити.

9. «Школа Авалон», Мег Кебот

Якщо хочеться почитати щось цікаве та романтичне, з елементами фантастики, де сучасність змішується з часами короля Артура – ця книжка для тебе. Дія відбувається у звичайній, на перший погляд, вищій школі в Аннаполісі. Проте не все тут так просто – не кожен герой насправді той, ким здається. І навіть головна героїня Еллі.

Книжка привернула увагу каналу «Дісней», і 2010 року відбулася прем’єра однойменного фільму.

10. «Архаровці», Василь Калита

Книжка львівського письменника, складається з 34 оповідань про студентське життя. Чотири головні герої, студенти Франкового університету, незмінні, але у кожному розділі розкривається певна проблема сучасності. У творі все студентське, навіть мова персонажів. На жаль, циклу немає у відкритому доступі, але можна замовити паперову книгу, наприклад, тут.

25 січня – Тетянин день

 

Історія свята

Дата святкування Тетяниного дня обрана не випадково. Його почали відзначати ще в далекому III столітті в пам'ять святої мучениці Татіани. І події з цим днем пов'язані далеко не святкові.

Свята мучениця Татіана Римська проживала в Італії у II-III століттях. Дівчина була з багатого і знатного роду, отримала гідну освіту і виховувалася в дусі християнства. А після досягнення повноліття дала обітницю цнотливості.

У той час народ в Італії будував храми і поклонявся поганським богам, а християнство перебувало в переслідуванні. Татіана стала однією з перших справжніх християнок. За переказами, коли її схопили і змусили вклонитися статуї Аполлона, Татіана промовила молитву Христу, і стався землетрус, який зруйнував храм і статую язичницького бога.

З Татіаною відбувалося ще багато чудес, після звірячих мук вона залишалася неушкодженою, що лише посилювало віру в Христа, але кати все-таки стратили її. День страти припадає на 25 січня 226 року за новим стилем.

А в 1755 році Тетянин день став ще й студентським святом. Його історія пов'язана з тим, що в цей день імператриця Єлизавета Петрівна підписала указ про заснування Московського університету. Це був перший навчальний заклад в Російській імперії такого високого рівня. Засновником університету став генерал-ад'ютант Іван Шувалов, мати якого, Тетяна, якраз 25 січня відзначала свій день народження.

Цей історичний збіг став приводом для всіх студентів відзначати свій день 25 січня, а святу Тетяну вважати покровителькою наук і студентства. До слова, в Україні святкують два Дні студента: 25 січня і 17 листопада. Один з них збігається з Тетяниним днем, а інший приурочений до Міжнародного дня студента.

Традиції Тетяниного дня

Сценарій в Тетянин день очевидний: студенти організовують гучні святкування, виступи, концерти і гуляння, а також вітають улюблених викладачів.

А ось в давні часи наші прабабусі, щоб прискорити прихід тепла і весни, пекли в день Тетяни коровай у формі сонця і пригощали всіх домочадців.

В ніч з 24 на 25 січня – хороший час для ворожінь на долю, наречених і любов. Так що у дівчат є можливість зібратися в Тетянин день і весело провести час, а заодно і дізнатися, яка доля їх чекає, і коли вони одружаться.

Прикмети Тетяниного дня

Цікаво в день Тетяни спостерігати за погодою. Тепло на 25 січня обіцяє посушливе літо. Сніг – провісник літніх дощів. А ось ясний і морозний Тетянин день приведе приємне і комфортне тепле літо без сильних перепадів температури.

А ще вважається, що в Тетянин день народжуються справжні господині, хазяйки і умільці. Так що не забудьте привітати всіх знайомих Тетян з їх іменинами.

22 січня - День Соборності України

 

МОЯ УКРАЇНА

Моя Батьківщина – то мила Вкраїна

І доля її – життя то моє.

Сумую я з нею у тяжку годину,

Радію, як знову вона постає.

Надія – то наше єдине спасіння,

Не втратим її до останній межі.

Борімося всі, щоб омріяна, вільна

Вкраїна відбулась у серці й душі,

За світлую радість святого братання,

За єдність думок і споріднення душ,

За мову родинну, за наше зростання,

Майбутнє дітей та невпинний наш рух.

Від щирого серця моїм я краянам

Бажаю, щоб радість буяла в серцях,

Щоб зерна добра, що посіяв Майдан нам,

Зростали любов’ю у селах й містах.

Щоб квітла Вкраїна, цвіла щоб калина

І сміх щоб дитячий уже не вщухав,

Щоб кожен пишався, що ми з України

І мови та звичаїв не забував.

Вітаю я з святом усіх новорічним

З Різдвом всіх Христовим вітаю я вас

І радощів й успіхів непересічних

Здоров’я, любові всім вам повсякчас!

22 січня 1918 року відбулося проголошення Першої Незалежності, а у цей же день рік потому проголосили Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Пропонуємо ознайомитися з кількома цікавими фактами про День Соборності України, які має знати кожен українець.

1. 1 грудня 1918 року УНР і ЗУНР підписали «передвступний » договір про Злуку у Фастові, після якого й прийняли ухвалу про наступне об’єднання двох частин України в одну державу. Проголошення Акта Злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу відбулося 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві. У зачитаному на зборах «Універсалі соборності», зокрема відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України — Західноукраїнська Народна Республіка і Наддніпрянська Велика. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали найкращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».

2. У роки радянського тоталітарного режиму проголошення незалежності УНР і День Соборності не відзначалися. Із утвердженням влади російських більшовиків ці «контрреволюційні свята» стерли із суспільної свідомості.

3. Акт Злуки був невипадковим явищем, а наслідком і вершиною об’єднавчого руху, що тривав від середини ХІХ ст. на українських землях, що були в складі різних держав.

4. Перше офіційне відзначення свята Соборності на державному рівні відбулося 22 січня 1939 року в столиці Карпатської України м. Хусті. Це була наймасовіша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація українців — понад 30 тис. осіб.

5. Головною традицією у День Соборності став живий ланцюг — історія цієї традиції починається з 1990 року, коли патріотично налаштовані українці вирішили так символічно продемонструвати державну єдність.
З 2000 років у Києві щорічно влаштовують живий ланцюг уздовж моста Патона, котрий пролягає між правим та лівим берегами Києва, таким чином символізуючи об’єднання Сходу та Заходу України.

У День Соборності українців закликають пам’ятати про ціну, яку доводиться платити за єдність, та аналізувати й враховувати помилки минулого. Сьогодні в Україні знову триває неоголошена Росією війна, розпочата у 2014 році. Однак ми знову показуємо ворогові та всьому світу свою справжню єдність. Українці знову встали обороняти свою незалежність та територіальну цілісність. Історія повторюється, а втім, на відміну від 1918 — 1921 років, сьогодні Україна має достатньо сили для того, щоб здобути перемогу.

Свято Злуки: унікальні фото від Інституту національної пам'яті

Соціальний відеоролик “Разом з власної волі з 1919 року”   https://youtu.be/hIh_4cs0qZ8

Соціальна реклама до Дня Соборності України https://youtu.be/ws5O7bAxtG0

А що третій праздник...

 

Хрещення є одним з найважливіших церковних свят. В цей день Іоанн Хреститель хрестив Ісуса в річці Йордан

Як святкують Водохреще: традиції та обряди

Святкування Хрещення Господнього розпочинається вже 18 січня ввечері. В цей час у храмах правлять служби та освячують воду віруючих. У Водохресний святвечір готується голодна кутя, а сім'я збирається за святковим столом із появою на небі першої зірки.

На 19 січня також освячують воду. Цією свяченою водою починається трапеза, нею ж кожний господар кропить усіх членів сім’ї, хату, інші будівлі двір, криниці та домашніх тварин. Віряни використовують її впродовж усього року як ліки на випадок хвороби. Дівчата ж намагалися умитися водохресною водою, щоб зберегти красу.

Прикмети та повір’я на Хрещення Господнє  

Освячення води відбувається не лише в церкві, але й на берегах річок, струмків, озер. Для цього ще напередодні прорубують у льоді ополонку в формі хреста. А вирубаний великий хрест встановлюють вертикально поруч із ополонкою. 

Після відправи священик занурює в ополонку хрест, таким чином освячуючи воду. Там же на водоймах проходять водохресні купання. Занурення в ополонці символізує очищення від гріхів – люди вірять, що вода на Водохреще набуває цілющих властивостей.

 

Старий Новий рік – рідкісний історичний феномен. Це одне з унікальних свят, яке відзначають у багатьох країнах, у тому числі і в Україні.

Прикмети та повір’я на 14 січня

Вважається, що на Старий Новий рік не слід вимовляти слово "тринадцять", а також рахувати дрібні монети. Кажуть, що рахунок монет принесе сльози на весь рік.

Не можна нічого давати в борг, інакше весь рік у боргах проведеш. Якщо 14 січня винести сміття, то разом із ним щастя з хати винесеш.

Крім того, наші предки вірили, що народжена на Василя дитина буде щасливою і здоровою все життя.

Існують і погодні прикмети. Так, сніг нам старий Новий рік віщує пізню весну і сніжну зиму. Південний вітер цього дня обіцяє спекотне і тривале літо, північний – урожай горіхів, східний – достаток фруктів, а західний – риби і молока.

Стратегії відпочинку

 

В. О. Сухомлинський зазначав, що діяльність учителя – це «робота серця й нервів». Іноді наша праця здається нескінченною, і перестати думати про неї буває дуже складно. Але педагогу необхідно відпочивати та розслаблятися. Адже щасливий і задоволений учитель – це щасливі і задоволені учні.

Інколи праця без відпочинку є своєрідним покаранням за невдалий планування свого часу. Тому нічні підготовки до уроку, перевірки домашніх завдань і пошук цікавих ідей – не завжди правильний вихід.

• Встановлюємо особисті кордони

  Ми можемо отримати повідомлення від учня в суботу з проханням «терміново написати як правильно: «особисті межі» або «особисті кордони», або електронного листа від колеги в неділю,

  Чи потрібно відповідати всім і відразу? Звісно, ні! Ми любимо наших учнів, але ми також заслуговуємо на відпочинок. Домовтеся перш за все з собою – у вихідні ви недоступні.

• Як це реалізувати технічно?

  Встановіть auto reply (автоматичну відповідь) в електронній пошті. Для цього треба зайти в Налаштування. В кінці сторінки виберіть Vacation responder on (опція Автовідповідач), встановіть часові межі та введіть текст листа, який буде автоматично відправлятися всім, хто надсилає листа.

  Також можна вимкнути сповіщення про вхідні листи та повідомлення. Це дуже легко зробити в налаштуваннях смартфону. Немає звукового сигналу – немає і потреби перевіряти телефон.

• Надихаємося природою

  Природа прекрасна завжди, головне – одягатися за погодою. Проводьте більше часу на свіжому повітрі. Це дуже корисно! Чи знали ви, що у Шотландії лікарі офіційно можуть прописувати своїм пацієнтам прогулянки на природі? Ми не у Шотландії, тож пропишіть їх собі самостійно! Переваги очевидні: зменшується тривожність, знижується тиск, ми відчуваємо себе щасливішими, а наш мозок звільняється від нав'язливих думок. Відпочинок на природі гарантує відмінний настрій, перезавантаження та підзарядку.

• Хобі

  «Людина без хобі – це робот, який «співає» одну й ту ж пісню кожен день», вважав Л. Д. Ландау. Тому пропонуємо вам «змінити платівку» та підзарядитися новими навичками. Це може бути будь-що, від чого ви отримуєте задоволення: спорт, рукоділля, мистецтво, збирання пазлів, колекціонування тощо. Навіть якщо ви зовсім не маєте часу – перетворіть щоденні рутини на захопливе хобі! Під час дистанційки ви точно довго працюватимете за комп’ютером, тому зміна активності і навантаження з інтелектуального на більш прикладне вкрай важливі. 

Бажаю вам отримувати насолоду від відпочинку та роботи.

Бережіть себе! 

Ефективно працюємо та відпочиваємо в умовах дистанційної роботи.

 

Уже ні для кого не є таємницею той факт, що дистанційний урок потребує більш ретельної підготовки, ніж звичайний. Імпровізація, яка часто «лине» автоматично під час очного навчання не може залишатися такою ж безпосередньою під час дистанційної роботи. До того ж, найкраща імпровізація – та, яку ви ретельно спланували! А найкраще планування – виважене, прописане та системне.

Учитель розуміє, що кожний дистанційний урок може бути відкритим, адже по той бік екрану присутні батьки, а може навіть колеги й керівництво. Тому слід бути максимально сконцентрованими та готовими до будь-яких викликів. Часом постійне зосередження, надмірне хвилювання та нехтування відпочинком можуть призвести до знесилення та нервового перевантаження.

Які стратегії допоможуть налагодити робочий процес, коли, здавалося б, сили вже вичерпані? Читайте у матеріалі!

Стратегії планування: організовуйте тиждень і зберігайте спокій

Існує багато способів планувати свою діяльність. Оберіть будь-який зручний для вас, головне – структурувати думки. Пропонуємо складати список справ щоп'ятниці. Так ви позбудетеся робочих думок під час відпочинку та зможете спланувати наступний тиждень. 

А щоб було ще простіше, варто розподілити завдання за категоріями - це дозволяє згрупувати їх за типами та легко розв’язати.

1. Довгострокові цілі. Часом в щоденній біганині ми нехтуємо цим пунктом. І даремно! Довгострокові цілі можуть «переходити» з одного тижня в інший. До речі, виконувати їх краще зранку.

2. Роблю зараз. Є справи, які краще виконати негайно, аби не тривожитися та рухатися далі.

3. Створюю. До третьої категорії слід віднести все, що вимагає від вас зосередженості та критичного мислення. Це може бути перевірка  домашніх завдань учнів, створення нових стратегій викладання тощо.

4. Виконую з легкістю. Цей розділ можна наповнити механічними завданнями, які не потребують максимальної концентрації та великих розумових зусиль. Навколо гамірно, але ви маєте вільних 15 хвилин? Їх можна провести з користю.

Бажаю вам отримувати насолоду від відпочинку та роботи.

Бережіть себе! 

УЛЮБЛЕНА КОЛЯДА ІВАНА ФРАНКА

 

Про те, яке важливе місце в житті і творчості Івана Франка посідали різдвяні свята (насамперед Святвечір і Різдво), докладно вже сказано окремо (див.: ПРИ СВІТЛІ ТРЬОХ СВІЧОК (Святвечір із Франком).

Різдво Христове письменник називав «найпоетичнішим святом у слов’ян, ба й у всіх народів християнських» [1] ( ФРАНКО ПРО РІЗДВО: «найпоетичніше свято у всіх народів християнських»).

А яке ж Різдво без коляди?!

Відомо, що Франко відмалку, з батьківської хати, був навчений колядувати. Згодом, із юних років, записував «з уст народу» чимало зразків різдвяної календарно-обрядової поезії («Ци дома, дома ґречний панонько», «Ой бувай здоров, ґречний сподару», «Ой за горою, за темненькою», «Стоїть яворець тонкий, високий», «По горі, горі сніги, морози», «Пасла Мариня воли в ярині», «По горі, горі пави ходили», «Ой з Угор, з Угор, з-під полонини» та ін.)[2]. Письменник не раз звертався до всіх збирачів народної творчості – «знакомих і незнакомих» – «у справі колядок і щедрівок і взагалі всього, що тикається обрядів, звичаїв, повірок і т. і., заховуваних нашим народом під час Різдва, Йордану і Нового року» [т. 48, с. 519].

А ще пізніше, як учений-етнограф та фольклорист, присвятив цілу низку наукових праць народним звичаям та уснословесним творам зимового циклу – колядкам, щедрівкам («Колядка про святу Софію в Києві» (1889), «Замечательные колядки» (1889), «Наші коляди» (1890), «К объяснению одной колядки» (1891) та ін.) та вертепній драмі («До історії українського вертепу ХVІІІ віку» (1906), «Нові матеріали до історії українського вертепу» (1908) та багато ін.)[3].

Упродовж усього свого життя письменник високо цінував «…ті безіменні, торжественні, радісні пісні, котрі через кілька день роздадуться в кожній руській хаті [ці слова були написані якраз напередодні Різдва. – Б. Т.], попідвіконню найбідніших руських осель, всюди несучи, хоч на момент, радість, світло і тепло, що пливе з правдивого піднесення духу в сферу ідеальних бажань і змагань. В таких-то сумрачних низинах зародились ті правдиві перли церковної поезії, наші колядки, про того, котрий

Убого ся народив,
Богатого засмутив…» [т. 28, с. 16].

У передмові до видання «Вибір декламацій для руських селян і міщан» (Львів, 1902) Іван Франко дав яскраву характеристику обрядовим пісням зимового циклу, які вважав високим зразком поетичного мистецтва загалом:

«…Духом звеличання сімейного та господарського життя пройняті також наші старосвітські колядки та щедрівки, і на них ми можемо найліпше переконатися, що таке поезія  і чим була поезія для наших предків» [т. 33, с. 421].

Особливо проникливим є Франкове тлумачення рецептивного ефекту колядок – того глибокого враження й емоційного зворушення, яке ці, здавалося б, нехитрі фольклорні витвори справляли на слухачів і виконавців:

«…я бачив людей, старих господарів, що коли зимового вечора в Різдвяні свята почули під вікном таку колядку, то радувалися і рівночасно втирали сльози з очей. Чому? А тому, бо колядка переносила їх думку в якийсь світ, близький і рідний їм, а притім зовсім відмінний від того, серед якого минає їх убоге, клопітливе життя. Пісня відповідає простими словами найглибші, сердечні бажання, показує їх не як бажання, а як дійсність. Слухаючи колядки, такий бідолаха хоч на хвилю бачить себе заможним господарем, у якого подвір’я заметене, хата гарна, в хаті все прибрано по-празничному, недостатку нема, а натомість за столом сидять гості славні та величні на весь світ, і він рад, що може чесно і відповідно прийняти їх. Пісня радує його, а глухе почуття дійсних життєвих клопотів хоч на хвилю уступає набік, випливає сльозами, не гіркими, але такими, що облегшують душу. Отсе й єсть сила і суть поезії” [т. 33, с. 422].

Слід наголосити, що у своїх наукових студіях Франко чітко розрізняв «різдвяні величальні пісні» за їхнім походженням та змістом, поділяючи їх на «народні» (колядки) та «церковні» (коляди) (див., зокрема, працю «Наші коляди», 1890 [т. 28, с. 7–41]).

Перші (колядки) – здебільшого світського змісту, часто з «поганськими» мотивами – реліктами первісного, дохристиянського міфологічного світогляду (їх інколи дослідник ще називав «старосвітськими»).

Другі (коляди) – виразно релігійного, власне християнського змісту. В центрі тут – містерія народження Христа. Такі коляди Франко йменував «набожними», а основним їх джерелом уважав церковні й богослужбові книги, зокрема такі збірники церковних (набожних) пісень, як «Богогласник».

Надосконалішою з усіх церковних коляд, що радісно звістують про Різдво Христове, Іван Франко вважав «Бог предвічний».

У вже згаданій студії «Наші коляди», що мала стати (та, на жаль, не стала) «прологом» до великого, фундаментального дослідження української релігійної поезії (зокрема й різдвяної), Франко писав про цю коляду так:

«…Найкращою з усіх наших пісень церковних я вважаю звісну коляду «Бог предвічний». Се правдива перла поміж нашими піснями церковними, і коли де, так іменно в тій пісні автор здужав піднятися до того чистого і високого релігійного настрою, яким відзначається оповідання євангеліста Луки о Різдві Христовім» [т. 28, с. 32].

Обкладинка окремого видання праці Івана Франка “Наші коляди”. Львів, 1890 р.