День 1 квітня: що в цей день

 

            По-перше, 1 квітня – День Сміху!

У міжнародному календарі здавна, ще з XVI-го - XVII-го століття прописався один специфічний і популярний у всьому світі святковий день, який відзначається 1-го квітня - День сміху або ж День жартів і розіграшів. Не будемо заглиблюватися в історичні корені цього особливого дня, але скажемо: хороший жарт – справжній і потужний інструмент радості.

Пропоную добірку про те, як гумор допомагав українцям вижити в важкі часи

Гумор в Україні в різні часи

По-друге, 1 квітня проводиться День «Читання - це весело». Ці квітневі заходи у першій декаді місяця мають традиційний щорічний характер.

        А ще 1 квітня - День їстівної книги (Міжнародний фестиваль їстівних книжок). Це  щорічний захід, який проводиться 1 квітня або в найближчі до цієї дати дні в різних країнах світу. І це не першоквітневий жарт, а дуже важлива подія. Вона об’єднує видавців, письменників, ілюстраторів, бібліотекарів і всіх бажаючих любителів книг, які збираються, щоб оцінити їх ... «поживну цінність». Учасники створюють «їстівні книги», які виставляють, фотографують, обговорюють, а потім - з’їдають в той же день.

Перший подібний захід було організовано Джудіт А. Хоффберг і Беатрис Корон у 2000 році, щоб відзначити день народження французького гастроному Жана Антельм Брілат-Саварина (1755-1826), відомого завдяки своїй книзі «Фізіологія смаку: дотепна медитація на їжу», хоча і сама дата 1 квітня, за твердженням ініціаторів свята, також має до нього відношення, бо є ідеальним днем для того, щоб «з’їсти свої слова» (англ. ідіома "to eat one’s words" - взяти свої слова назад).

З тих пір День їстівної книги встиг здобути широку популярність і зараз відзначається по всьому світу. Великі і маленькі заходи проводяться в різних його частинах. Шанувальники книг з Великобританії, США, Австралії, Бразилії, Мексики, Індії, Люксембургу, Марокко, Нідерландів, Італії, Україні, Канаді, Росії, Японії, Гонконгу та інших країн об’єднуються, щоб насолодитися одночасно мистецтвом книжкової справи і майстерністю кулінарів.

Бібліотеки та книгарні часто відзначають цю подію, проводячи конкурси їстівних книжок. Зазвичай для таких конкурсів існує два загальних правила: експонати повинні бути їстівними і повинні мати якесь відношення до книг. Вони можуть візуально нагадувати книгу, або щось розповідати про історію книги, або ж, якщо не вистачило фантазії на більше, просто містити текст. Їх оцінюють суворі судді і запрошена публіка. Нагороди традиційно присуджують в таких категоріях, як: «Найбільш креативна», «Найменш їстівна», «Найкращий смак», «Найсмачніша на вигляд», «Найкращий роман», «Найкраща дитяча книга» і т.п.

Отже, читайте, посміхайтеся та будьте здорові💚💚💚

 

1 квітня 1809 року народився відомий письменник Микола Васильович Гоголь.

Постать Гоголя — цікава та багатогранна.

Микола Гоголь (уроджений Яновський) вийшов із багатодітної сім’ї — був третьою дитиною із дванадцяти. Всього було шість хлопчиків і шість дівчаток.

Мати Гоголя вважалася першою красунею Полтавщини, була видана заміж у 14 років за батька письменника, на той час удвічі від неї старшого. Дитячі роки Гоголя пройшли в батьківському маєтку, в селі Василівці (раніше — Яновщина, нині — Гоголеве Шишацького району).

Загальновідомо, що талант, геніальність нерідко супроводжуються різноманітними неординарностями. Микола Гоголь не був винятком із цього правила. За сучасним розумінням він був неабияким диваком і містиком. Приміром, подейкують, що Гоголь полюбляв ходити на похорони, носити чорний одяг, гуляти на кладовищах. І працював письменник здебільшого вночі.

Цікаві факти з життя письменника

Справжнє прізвище письменника – Яновський, однак відомо, що він використовував ще 7 псевдонімів.

Микола Гоголь був дуже сором’язливим. Як тільки у компанії з’являлася незнайома людина, то одразу виходив із кімнати. Він ніяковів у товаристві з незнайомцями.

Однак це не завадило йому подорожувати Європою і навіть відвідати Єрусалим у якості паломника.

Ще за юнацьких років Гоголь почав проявляти зневагу до грошей, через що постійно бідував, існував на невелику чиновницьку платню.

Як правило, мешкав у друзів і напрошувався до когось із заможних людей, що їхали за кордон, у компанію, і йому часто не відмовляли, адже Гоголь був гострословом, чудовим компаньйоном у мандрівці. А у довгій дорозі цікавий співрозмовник – на вагу золота.

Довгий ніс – причина страждань сором’язливого Гоголя. На його прохання художники змінювали форму носа у прижиттєвих портретах. Робили це кожен по своєму, тому обличчя письменника на картинах буває різним.

І фотографуватися теж не любив. Завжди ховав своє обличчя, або навмисно кривив його. Через це його рідко запрошували на світські заходи.

Маленький зріст письменника теж не додавав йому впевненості у житті. Та це не завадило Гоголю-ліцеїсту опанувати студентську сцену. З неї він викликав сміх не зовнішнім виглядом, а гострим слівцем і чудовою акторською грою.

Гоголь у дитинстві не демонстрував успіхів у навчанні. "Туп, слаб, резов”, - так характеризували Гоголя його вчителі з училища.

Досить посередньо писав Гоголь й шкільні твори. Реалізовувався юнак здебільшого як актор у театрі ліцею. Але проявляв себе яскраво!

Акторські здібності молодого Гоголя дозволяли не помічати його негарних рис, невеликого зросту, сором’язливості.

Та, понад усе він мріяв стати великою, значною, видатною особистістю. Пошук своєї особливої місії в житті поступово приводить його в літературу.

Миколу Гоголя вирізняла феноменальна пам'ять. Жодна деталь, жодна, на перший погляд, неважлива дрібниця не проходила поза його увагою. Його пам'ять зберігала усе.

Загалом Гоголь відзначався тим, що дуже швидко писав свої твори (йому вистачило одного місяця, щоб створити «Ревізора»). Але упродовж усього життя удосконалював створене.

Писав свої твори переважно стоячи. А спав — лише сидячи.

Зріст Миколи Васильовича був 160 см.

Дебют письменника – поема «Ганц Кюхельгартен», не отримала схвалення критиків. У розпачі молодий Гоголь викупив усі примірники книги і спалив їх!

Гоголь міг безжально знищити написане ним, якщо робота здавалася йому невдалою.

До певної міри Гоголь був перфекціоністом – людиною, яка в усьому прагнула досягти максимальної досконалості. У літературній діяльності він ніби керувався настановою: «Спалити те, що має хиби й розпочати знову, у ліпший спосіб». Кожного разу при цьому письменник ніби знищував частинку самого себе. Будучи незадоволеним другим томом «Мертвих душ» Гоголь без вагань піддає його вогню.

Перед написанням «Тараса Бульби» Микола Гоголь три місяці гостював на Волині, яку згодом там і змалював.

У Гоголя була пристрасть до рукоділля. Він любив в’язати на спицях шарфи, кроїти сестрам сукні, ткати пояса, шити для себе шийні хустки.

У своїх кишенях Гоголь завжди носив солодощі, які постійно жував, бо був "страшенним солодкоїжкою". Особливо любив гризти під час роботи або розмови шматочки цукру. Живучи в готелі, ніколи не дозволяв прислузі забирати поданий до чаю цукор, збирав його та навіть ховав. Сучасники письменника згадували, що руки Гоголя часто були липкими через те, що він постійно їв солодке.

Микола Васильович любив готувати і часто пригощав друзів галушками та варениками.

Ще він варив особливий напій із козячого молока з додаванням рому, який жартома називав "гоголем-моґелем". А після подорожі до Італії він захопився місцевою кухнею, особливо полюбив макарони з сиром пармезан.

Однією з численних примх письменника була пристрасть до катання хлібних кульок. Поет і перекладач Микола Берг згадував: "Гоголь або ходив по кімнаті, з кутка в куток, або сидів і щось писав, катаючи кульки з білого хліба, про які говорив друзям, що вони допомагають вирішенню найскладніших і найважчих завдань. Коли він нудьгував за обідом, то знову ж катав кульки і непомітно підкидав їх у квас або суп тим, хто поруч сидять ... ".

Гарний почерк, за словами письменника, він виробив під час праці держслужбовцем. Це все, що подарували йому 3 роки офісної роботи.

Дуже сильно боявся блискавки. Погана погода згубно впливала на психічний стан Миколи.

Пропозицію руки і серця видатний письменник зробив раз за все життя, але отримав відмову. Ім'я його обраниці – Анна Вільєгорська, яка не погодилась на шлюб із Гоголем за 2 роки до його смерті.

Заповіт Микола Гоголь написав за 7 років до смерті.

За 9 днів до смерті письменник спалив усі папери зі свого портфеля (а разом з ними й другий том «Мертвих душ») й провів ніч у сльозах й молитві.

Гоголь упродовж життя страждав на різні фобії, наслідком чого ставали часті депресії, нервові розлади. Чи не найбільшою фобією Гоголя була так звана тафефобія – страх бути похованим живцем.

Крім цього психічного комплексу, письменником нерідко оволодівав острах захворіти, в зв’язку з чим він остерігався торкатися багатьох побутових речей.

Ймовірна причина смерті письменника – добровільна відмова від їжі.

️Є декілька версій смерті Миколи Гоголя. По одній із версій письменний заснув літургічним сном і прокинувся вже у труні.

️По іншій версії класик навмисно заморив себе голодом через відкидання їм усього плотського.

Третя версія свідчить про те, що помилкове лікування письменника трьома лікарями, які не знали про існування один одного, призвело до того, що усі вони виписували Гоголю один й той самий препарат каломель, який містить в собі ртуть. Через потрійне прийняття цих ліків, сталося передозування, яке, в свою чергу, викликало інтоксикацію організму та посприяло отруєнню ртутною отрутою.

Опис майна Гоголя після смерті показав, що залишилося особистих речей на суму 43 рублі 88 копійок. Його речі були обносками і говорили про повну байдужість письменника до свого зовнішнього вигляду в останні місяці його життя. У той же час дві з гаком тисячі рублів були передані Гоголем на благодійні цілі нужденним студентам.

Микола Гоголь прожив складне й водночас дивовижне життя.

Усе його коротке життя – це і драма, і містика, і гра. Й суцільна загадка...