Цей день в календарі

 31 січня у світі відзначають День ювеліра та День зебри, в Україні – день народження Київнаукфільму (з 2015 - Національної кінематеки України)

Цього дня, 1729 року в Стамбулі видано першу друковану книгу з арабським шрифтом. У 1865 році з'явилася оковита: Дмитро Менделєєв захистив свою відому докторську дисертацію "Про сполучення спирту з водою". В 1829 відбулися перші змагання на лижному трампліні Холменколлен в Осло. А в 1893 році "Кока-Кола" зареєструвала свій товарний знак.

Міжнародний день зебри

31 січня – Міжнародний день зебри. Забарвлення цих незвичайних тварин справжня загадка. Вчені так і не дійшли спільної думки про те, яким чином у ході еволюції зебри набули такого кольору, і яку функцію він виконує.

Смугастий візерунок унікальний для кожної тварини, завдяки йому, а також відмінному зору та пам'яті зебри можуть упізнавати один одного.

Дивлячись на ці смужки, складно визначити, чи зебра чорна в білу смужку або біла з чорними смужками. Дослідження довели, що основний фоновий колір зебри – чорний.

Існує три види зебр: бурчеллова, зебра Греві та гірська. У гірської зебри ширші чорні смужки, зебра Греві трохи перевершує інших смугастих коней за розміром, вона вважається найбільшою представницею кінських, а бурчеллова зебра має більш рідкісні смужки.

На жаль, сьогодні ці прекрасні тварини потребують захисту, популяція гірських та зебр Греві знижується і перебуває під загрозою зникнення.

Всесвітній день ювеліра

Історія ювелірної майстерності налічує багато століть, а батьківщиною цього мистецтва вважається Стародавня Греція. Саме тут колись уперше з'явилися прикраси, виготовлені з дорогоцінних металів і каміння, перлів. Пізніше ювелірну справу опанували й інші народи. У нас перші згадки про ювелірне мистецтво належать ще до часів зародження Київської Русі.

Професія ювеліра почесна та дуже складна. Наприклад, для ювелірного майстра важливо володіти насамперед чималим терпінням і старанністю, а також величезними професійними знаннями і до того ж добрим художнім смаком. Ну і, звичайно ж, не обійтися ювеліру без високої точності та акуратності, не дарма ж про найкращі роботи завжди кажуть, що вони "ювелірні".

Дату святкування обрали у зв'язку з тим, що саме у січні ювеліри реєструють свої тавра.

Пам'ятай про Крути - 29 січня 1918 року

    29 січня 1918 року відбулася надзвичайно трагічна подія в українській історії – бій під Крутами, який набув для українського народу символічного значення, став легендою, прикладом героїзму і жертовності молодого покоління в боротьбі за незалежну Україну.

    З метою вшанування пам’яті загиблих під Крутами в інтерактивній читальні розгорнуто тематичну полицю "Легендарні діти України"

Більше за посиланням:  Пам'ятай про Крути

Пам"яті героїв КРУТ

Пам`ятаємо подвиги та звитягу Героїв Крут

Натисніть, щоб розгорнути

 📅 27 січня 1860 року вийшло повне видання "Кобзаря" Тараса Шевченка.

📝Ми часто не знаємо, як написати «кобзар»: з великої, з маленької, у лапках?

☑️ Слово «кобзар» може бути як загальною, так і власною назвою, відповідно, по-різному писатися.

🧩Якщо це позначення співця, який грає на кобзі, то це кобзар (загальна назва, пишемо з маленької літери).

🧩Якщо ми так називаємо видатного письменника України - Т.Шевченка, бо він оспівував у своїх творах долю України, то це Кобзар (пишемо з великої літери - власна назва, псевдонім).

🧩Якщо так названо збірку віршів Т.Шевченка - то це "Кобзар" (власна назва, назва збірки - окрім того, що пишемо з великої літери, то ще й беремо у лапки).

🎯Тому саме за правописом ми розуміємо про що саме йдеться у реченнях: Біля верби сидів кобзар та розповідав легенду. Саме з іменем Кобзар ми рухаємось у наших здобутках уперед. На моєму столі лежав "Кобзар", який я гортаю щодня.

    Україна на державному рівні вшановує пам’ять жертв трагедії, починаючи з 2012 року, відповідно до постанови Верховної Ради України від 5 липня 2011 року «Про 70-річчя трагедії Бабиного Яру». Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня.

    Офіційно визнано, що до 6 мільйонів євреїв було вбито протягом Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйона – на території колишнього Радянського Союзу.
    Братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Масові розстріли тут розпочалися відразу після вступу нацистів до Києва. Від 27 вересня відбувалися щоденні масові розстріли євреїв – військовополонених і цивільних громадян. Їх пік припадає на 29 – 30 вересня, тривалість – щонайменше до кінця жовтня 1941 р. Бабин Яр став останнім місцем і для його численних ув’язнених, некрополем для більше ніж 100 000 цивільних громадян та військовополонених.
Вічна пам’ять невинно убієнним, усім жертвам Голокосту.

Для ознайомленням з більш обширнішою інформацією переходьте за посиланнями

Голокост в Україні: «У кожному великому селі є свій маленький «Бабин Яр» 

БАБИН ЯР: пам'ять на тлі історії Віртуальна виставка Музей історії міста Києва Український інститут національної пам’яті

День пам'яті жертв Голокосту 2022: дата, історія та план заходів у Києві

 

День студента

Тетянин день 2022: історія, заборони і традиції великого християнського свята

Тетяна Римська жила в II-III столітті в Римі, якраз у цей період гоніння християн в імперії були найжорсткішими

25 січня кожного року християни згадують святу мученицю Тетяну Римську. Ми розповімо про історія та головні традиції і заборони цього свята.

Історія свята

Тетяна Римська жила в Римі в II-III столітті, коли гоніння християн в імперії були найжорсткішими. У 18 років вона стала жінкою-дияконом й допомагала хворим і немічним. Батько Тетяни був римським консулом й відданим християнином.

Римський імператор Александр Север намагався переманити Тетяну у язичницьку віру, але вона не піддалася, через що її стратили 25 січня. Саме тому в цей день її згадують у церквах. Коли Тетяну катували, Рим сколихнув землетрус, а її рани зцілилися. Тоді Тетяні відрубали голову, але згодом солдати, які мучили її, покаялися  й прийняли християнство.

Традиції свята

У цей день господині печуть хліб і печиво у формі сонця, займаються пранням, прибиранням та рукоділлям. Спечений жінкою хліб мав відламати і скуштувати кожен член сім'ї, щоб наповнитися силою і здоров'ям.

На Тетянин день дівчата майстрували мітелку з ганчірок і пір'я. Потім цю мітелку непомітно залишали на кухні у коханого – вважалося, що тоді він точно покличе заміж.

Заборони на Тетянин день 2022

• 25 січня не можна засмучуватися й нічого не робити. Потрібно веселитися й займатися домашніми справами.
• Ніхто не має уникати роботи, а в цей день у домі має бути ідеальний порядок.
• Не можна сваритися та конфліктувати, а також відмовляти в допомозі тим, хто просить.
• Дівчатам не можна ходити у цей день в брудному чи старому одязі. Це могло принести нещастя в особистому житті.

День Тетяни 

 23 січня 1921 року пострілом з гвинтівки чекіст вбив геніального композитора Миколу Леонтовича - автора відомого на весь світ «Щедрика». Мав він лише 43 роки і міг дати людству ще багато інших музичних композицій. Але більшовицька влада його вбила, чи світ знає про цей злочин?

#кольороваісторія #МиколаЛеонтович #CarollOfTheBells #Schedryk #Leontovych #MykolaLeontovych

Микола Леонтович – його називають “Українським Бахом” за величезний внесок у розвиток хорової музики. 13 грудня 1877 року – день народження славетного українського композитора, диригента і педагога.

Микола Дмитрович Леонтович з’явився на світ у селі Монастирок (зараз Немирівського району Вінницької області) в родині священника. Початкову музичну освіту здобув від батьків. Тато, Дмитро Федорович, грав на скрипці, гітарі, віолончелі, контрабасі, керував хором семінаристів. Мама, Марія Йосипівна, любила співати і прищепила синові любов до української народної пісні.

У неповні п’ятнадцять років Микола закінчив Шаргородське початкове духовне училище і вступив до Подільської духовної семінарії у губернському центрі – Кам’янці-Подільському. Тут він навчився грати на скрипці, фортепіано, духових інструментах, вивчав теорію музики, хоровий спів, займався музичною обробкою народних пісень. Після закінчення семінарії викладав церковний спів, музику, чистописання, арифметику у школах на Поділлі, видав дві збірки “Пісень з Поділля”. Одружився з Клавдією Ферапонтівною Жовткевич – українською інтелігенткою з Волині.

1904 року родина Леонтовичів переїхала на Донбас, на станцію Гришине (нині Покровськ Донецької області), де Микола Дмитрович викладав співи і музику, а також організував капелу робітників-залізничників. Та згодом під тиском влади, яка закидала йому участь у революційних подіях 1905–1907 років, був змушений повернутися на рідне Поділля.

Із осені 1908 року Микола Леонтович працював у Тульчинській жіночій єпархіальній школі. Очолив місцеве відділення товариства “Просвіта”. Це був час його творчої зрілості, коли композитор написав такі хорові шедеври, як “Коза”, “Ой сивая зозуленька”, “Женчичок-бренчичок”, “Піють півні”, “Козака несуть”, “Праля”.

1914 року він створив хорову обробку народного “Щедрика”. А на Різдво, 7 січня 1917-го, її вперше виконав хор Олександра Кошиця у Київському університеті Святого Володимира. Згодом хор Кошиця неодноразово виступав із “Щедриком” за океаном. Пісня стала настільки популярною, що американський композитор українського походження Пітер Вільховський (Peter Wilhousky) написав до неї англійський текст. Ця версія під назвою “Carol of the Bells” і нині є однією з найпопулярніших різдвяних пісень у світі. Її можна почути у фільмах “Сам удома” і “Міцний горішок 2”, сатиричних мультсеріалах “Сімпсони”, “Південний Парк” і “Гріфіни”.

Перебуваючи у Тульчині, Микола Леонтович познайомився з видатним композитором Кирилом Стеценком, який згодом висловлювався про нього, як про “справді велику одиницю серед музичних кіл, з великими здібностями й талантом; він – ніби різьбяр у музиці, що творить найтонші музичні вартості, неначе “кружева” із шовку…

Леонтович бере невелику річ і так вирізбярить її, вичеканить, що просто диву даєшся: маленьку простеньку мелодію він розгорне на широку картину з безліччю найрізноманітніших фарб; мелодії остільки ніжні, лагідні і чимось таким теплим віє від них, що хоч-не-хоч, а навіває на тебе мрії”.

За сприяння Стеценка на зламі 1918–1919 років Леонтович із родиною переселився до Києва, де замешкав у квартирі по вулиці Багговутівській, 2. За участі Леонтовича у Києві постала перша українська національна хорова капела і народна консерваторія. Та коли місто ненадовго опинилося під контролем білогвардійців, які переслідували українських діячів, Леонтович був змушений переховуватися. В листопаді 1919 року він пішки, в літньому пальто, змарнілий і застуджений повернувся до Тульчина.

В останні роки життя Микола Леонтович працював над своїм першим великим симфонічним твором – народно-фантастичною оперою у трьох діях “На русалчин Великдень”. Опера так і залишилася недописаною – через півстоліття її завершив та інструментував для сучасного симфонічного оркестру композитор Мирослав Скорик.

В умовах постійних бойових дій (Армія УНР, більшовики, білогвардійці, поляки, повстанський рух) та радянської політики “воєнного комунізму”, жити Леонтовичам доводилося у тяжкій матеріальній скруті. Дуже часто родині не вистачало коштів навіть на харчі й одяг. Один з колег згадував про зустріч із Леонтовичем за кілька днів до смерті композитора: “Він був убраний в старе пальто, на голові в нього була оригінальна шапка, яку пошила йому дружина з старого одіяла. На руках рукавиці на один палець (також робота його дружини), а штани – сіро-чорного кольору – з великими фіолетовими латками. Та він ще ніс на паличці зав’язаний у великий платок гостинець для мене – калачі”.

Видатний композитор не міг більше витримувати життя в Радянській Україні. Він зумів зібрати кошти і придбати квитки для виїзду за кордон. Та потрапити туди йому не судилося. Рано вранці 23 січня 1921 року, коли Леонтович гостював у батька в селі Марківка (нині Теплицького району Вінницької області), його застрелив із гвинтівки чекістський агент Афанасій Грищенко, який на додачу ще й пограбував оселю. Незадовго до того Миколі Дмитровичу виповнилося 43 роки. За радянських часів стверджувалося, що вбивцею був якийсь безіменний “білогвардієць”, “петлюрівець” або просто “бандит”. А правда з’ясувалася тільки у 1990-х, коли відкрився доступ до архівів.

Текст - Владлен Мараєв https://uain.press/author/marayev

#кольороваукраїна

#кольороваісторія

#леонтович

 ЛЮДИ ВСТОЯЛИ – НЕ ВИТРИМАВ БЕТОН!

Ця війна змінила багатьох,

Ця війна змінила Україну.

Кіборги. Донецьк. Аеропорт,

Що перетворився на руїну.

Наталя Мазур

Саме 20 січня підривом нового терміналу аеропорту завершилася його 242-денна оборона. Зруйновані стіни летовища накрили своїх останніх захисників.

«Люди встояли – не витримав бетон» - найбільш влучна фраза про 242 дні героїчної оборони аеропорту.

На прикладах бійців, що захищали ДАП, виховуватимуться майбутні покоління українських патріотів. Ми не маємо права їх забути ! Ні тих, хто залишився в живих, ні тих, хто відійшов в інший світ… бо герої не вмирають, допоки їх пам’ятають!

Кінофільм Кіборги

22 січня - День Соборності України

Таке національне свято є важливим для жителів нашої країни. Воно було засноване, щоб українці пам'ятали, що їхня країна - вільна і незалежна держава. 

День Соборності України 2022 - історія і традиції

Згідно з офіційними джерелами, 22 січня 1918 року Центральна Рада на IV універсалі проголосила, що відтепер Україна є незалежною державою. Через рік, 22 січня 1919 року підписали Акт злуки Української Народної Республіки (УНР) та Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Це означало, що республіки об'єднуються і створюють єдину державу. Пізніше домовленість назвали "Акт Злуки".

    Незважаючи на підписаний акт, об'єднання територій не відбулося, але така дія істотно вплинула на політичну ситуацію в країні. У 1990 році, напередодні річниці, між Києвом і Львовом десятки тисяч людей, тримаючись за руки, вишикувалися в "живий ланцюг". Така акція підтверджувала стійкість і єдність українського народу.

В інтерактивній читальні закладу освіти проходили заходи в рамках свята: створено тематичний стенд "І східна й західна - це нероздільна Україна", лепбук "Разом назавжди", 

перегляд відеороликів на блозі за посиланням 22 січня - День Соборності

Здобувачі освіти складали пазли, відгадували загадки та вікторини на дану тематику

Вікторина

Гастрономічний календар

18 січня проводиться Національний день кави для гурманів і День качки по-пекінськи в США. Ми не в США, проте українці ще ті шанувальники цього чудодійного напою😉Що є приємнішого, ніж феліжанка духмяної кави зранку, паперовий стаканчик запашного лате в подорожі чи під час прогулянки осіннім парком, а також чашка еспресо в затишній кавярні незнайомого міста? Отже, хоч ми і не в США,а готові святкувати день кави щодня. Чи не так?

    А ось декілька статей для вас про каву👇👇👇

День кави: 17 рішень для кавоманів 

Як святкується День кави?

Красива поезія про каву

Поезія зі смаком кави (Огляд віршівІрини Хоменко)

von Iryna Khomenko (Ukraine)

Kaffeecafe

Der Kaffee schmeckt

wie die Schoenheit

Ich brauche keinen Sekt

um gluecklich zu sein!

Der Kaffee ist so schoen

und bringt Gesundheit.

Sie ist des Kaffees Lohn

Und ist sie auch mein.

Das Fenster ist so breit!

die Luft ist hell und frisch.

Der Kaffee schmeckt und seit

dem Herbst sind beide los.

Kaffeecafe bringt uns

nur Glueck. Es macht so sich.

Der Kaffee ist so suess!

Das Herz ist jetzt so gross!

Iryna Khomenko (Ukraine)

Neujahrkaffee

Ich kuesse den Himmel
Ich kuesse die Sterne
Und Neujahr bringt immer
Das Glueck in den Kernen
Des Lebens, des Herzens
Und hilft es dabei.
Es gibt viele Kerzen
Und Kaffee und mein
Herz klopft und es wartet
das Glueck und das Wunder.
Der Weihnachtsmann arbeitet,
hat viele Kunden.
Er bringt Schneeflocken,
er malt unser Fenster.
Geschenken in Socken.
die Laecheln, die Gaeste.
Der Kaffee schmeckt suess
Crema ist wunderbar.
Ich sende dir Kuss
Und umarme sogar.
Ich wuensche im Neujahr
viel Glueck und viel Spass.
Sei uns dieses Jahr
bunt. Ich wuensche dir das!