Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший
вік.
Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен, і прилітають гуси щовесни.
Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив–був народ над Прип’яттю – і зник.
В Рудому лісі виросли поганки, і ходить Смерть, єдиний тут грибник…
Ліна Костенко.
39 років минуло з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, але її наслідки залишаються предметом обговорення світової наукової спільноти. За визначенням UNSCEAR і ВООЗ, Чорнобильська катастрофа віднесена до аварій ядерних об’єктів найвищого рівня.
До Міжнародного дня пам’яті про Чорнобильську трагедію працівники нашої бібліотеки підготували історичний онлайн репортаж «Чорнобиль в серці України, а тінь його по всій землі».
26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу. На долю Білорусі припало близько 60% шкідливих викидів. Від радіаційного забруднення сильно постраждала також і Росія. Потужний циклон переніс радіоактивні речовини територіями Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше – Німеччини, Нідерландів, Бельгії.
Однак, попри небезпечне радіаційне забруднення, світ два дні нічого не знав про вибух, адже радянська влада ретельно намагалася це приховати. Так, невдовзі після аварії на першотравневу демонстрацію в Києві на Хрещатику вивели сотні тисяч людей, зокрема, школярів.
Українська нація із гордістю та шаною згадує героїчний подвиг ліквідаторів аварії на ЧАЕС, наших співвітчизників які першими вступили в нерівний двобій із цією жорстокою зброєю, яка здатна вмить буквально випалити усе живе… Певна необізнаність та непоінформованість ліквідаторів про катастрофічні наслідки радіаційного випромінювання для людського здоров`я стали фатальними для багатьох з них… Але це не зупинило наших військових, медиків, правоохоронців першими прийняти на себе цей страшний вогонь небезпеки…іноді – ціною власного життя.
Які висновки має зробити людство із чорнобильської трагедії?
Перш за все, це – відповідальність, адже «мирний атом» виявився вже й не таким «мирним» і безпечним, а, значить, має бути підконтрольний людині із усіма можливими наслідками, і бути технологічно прогнозованим. А суспільство та відповідні державні інституції мають бути готовими у «винятковому режимі» до можливих нештатних ситуацій .
Всі ці висновки не стосуються росії, бо вона не підпорядковується голосу розуму, а її ставлення до ризиків використання атомної енергетики – просто божевільне. Як і вся територія України, Чорнобильська атомна станція досі залишається під загрозою обстрілів РФ.
У перший же день повномасштабного наступу росії на Україну окупанти захопили Чорнобильську атомну станцію, і загроза нової ядерної катастрофи для світу стала як ніколи близькою. Загалом російські війська перебували в Чорнобильській зоні понад місяць. ЧАЕС пережила обстріли, знеструмлення та навіть перетворилася на військову базу, оскільки окупанти звозили туди тонни озброєння, чим поставили під удар ядерну безпеку не лише України, але і всього світу.
На ЧАЕС росія знову скоїла злочини, що не мають аналогів у світовій історії. Ще ніхто не намагався знищити небезпечний ядерний об'єкт. Але для кремля це не нова тактика:
по-перше, знайшли окопи, які росіяни вирили в Рудому лісі – найбільш радіоактивно забрудненій ділянці Зони. Будували інженерні споруди, копали позиції у вузьких місцях, де перехрестя чи мости. Переміщали велику кількість ґрунту, створюючи позиції як для важкої техніки, так і для піхоти. У якості інженерних загороджень росіяни використовували габіони — великі ємкості, які наповнювали піском або ґрунтом;
по-друге, погіршували ситуацію і пожежі на території Зони, до ліквідації яких окупанти фахівців не допускали;
по-третє, пересування по Зоні важкою технікою так само піднімає із землі радіоактивний пил. А такої техніки під час відступу російських військ із Київщини пройшло близько 10 тисяч одиниць;
по-четверте, без світла залишилися усі ядерні об’єкти, зокрема – сховища відпрацьованого ядерного палива. Це дуже небезпечно, бо ці сховища потребують постійного охолодження, інакше радіоактивні відпрацьовані паливні збірки в басейнах-охолоджувачах почнуть нагріватися, виникне паріння та витік радіоактивних речовин у довкілля.
Але й це ще не все. У ніч на 14 лютого 2025 року російська армія атакувала ударним дроном саркофаг над зруйнованим 4-м енергоблоком Чорнобильської АЕС. Там виникла пожежа, яку вже загасили рятувальники. Російські дрони регулярно пролітають над ЧАЕС, але така атака сталася вперше. Удар дроном по укриттю над четвертим блоком ЧАЕС свідчить, що у кремля червоних ліній не існує.
За такі серйозні і небезпечні дії кремль фактично не отримав покарання. Принаймні санкцій проти “росатома” досі не запровадили і ця компанія де-юре й надалі може брати участь у будівництві ядерних об’єктів у світі. А ще — росія досі залишається повноправною учасницею МАГАТЕ.
Ми щиро дякуємо за подвиг, і будемо вічно пам`ятати героїв, що віддали своє життя у боротьбі з техногенною катастрофою, що сталася 39 років тому!
Пам`ятаймо, що людське життя – безцінне, і будь-які експерименти та наукові впровадження перш за все мають бути безпечними для людства, для нашого майбутнього, для життя на планеті Земля.