Для кожного весна має власне особливе значення. Для когось це - початок чогось нового, для когось - час кохання і чудес, а для когось іноді - пора смутку..
Але саме весною набридлі сірі пейзажи змінюються на яскраві сонячні, пробуджується все живе, тваринки вилазять зі своїх нор, птахи в’ють гнізда. Навколишнє середовище зеленіє, рокзвітає природа, а думки і серця людей наповнюються любов’ю та натхненням. Ця пора року також символізує свободу та нові можливості, оновлення, звершення надій та сподівань.
В цьому році березень виявився безбарвним та тьмяним, і навіть заядлі прихильники зими вже втомились від холодів і сльоти. Всі чекають на сонечко, людям не вистачає тепла. А поки ви очікуєте на нього, маєте змогу доторкнутись до весни крізь вірші українських поетів та письменників.
Леся Українка
Мелодія
Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.
Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов Те,
що давно мені співали мрії.
***
Дмитро Павличко
meridiancz.com
До мого вікна
Підійшла весна.
Розтопилася на шибці
Квітка льодяна.
Крізь прозоре скло
Сонечко зайшло
І поклало теплу руку
На моє чоло…
***
Іван Франко
1.gravatar.com
Дивувалась зима,
чом це тануть сніги,
чом льоди присли всі
на широкій ріці?
Дивувалась зима,
як посміли над сніг
проклюнутись квітки
запахущі, дрібні?
І найдужче над тим
дивувалась зима,
що на цвіт той дрібний
в неї сили нема.
***
Олена Журлива
onlyart.org.ua
Весна
Біжать, біжать хмариночки
По небу в далечінь
І кидають від сонечка
Свою легеньку тінь.
А сонечко всміхаються
Цілує гай і сад,
І в листя одягається
Зелений виноград.
Цвітуть грушки, і вишеньки,
І яблунька рясна, —
Прийшла з теплом і сонечком
Сподівана весна.
***
Максим Рильский
md-eksperiment.org
Весна людськості
І знов весна, знов жайворонки в полі, –
А з кожною весною ближче нам
До того, що ми звемо майбуттям, –
До свята серця, розуму і волі.
***
Валентин Бичко
ukrinform.ua
На луках від цвітінь краси
На луках від цвітінь-краси
Червоно, синьо, жовто, біло.
Палають крапельки роси,
Немов їх сонце запалило.
Гуде пташиним співом ліс,
Та найгучніше в цьому гулі
Виводить іволга свій свист,
Кують бездомниці-зозулі.
***
Сергій Жадан
112.ua
Прийде весна, говорили вони,
кинемо все й поїдемо звідси.
Заходячи в ніч, як у власні сни,
дістанемось її глибини.
Відстань? Що таке, зрештою, відстань.
Поселимось біля морських портів,
там, де олія тяжіє в трюмах,
де все, чого б ти не захотів,
для тебе вивантажать з кораблів
чоловіки в потертих костюмах.
Там де жінки з вогнями в руках
танцюють вночі на гарячих площах,
носять кульчики в язиках,
гадають на крові і на зірках,
й спиняють вітри при кораблетрощах.
Де вигріваються без кінця
відвідувачі в тісних перукарнях,
де пахнуть сигарами пальці творця,
де кавові зерна, ніби сонця,
пересмажуються у кав’ярнях.
Там де не буде цієї війни,
яка триває зараз між нами.
Зникнемо, планували вони,
головне дочекатись весни.
Хай скумбрія рухається табунами.
Коли вони обіймались вві сні,
в їхньому ліжку, на їхній війні
чути було як летять птахи,
падаючи в сніги.
***
Ліна Костенко
lib.ukrsd.com.ua
Дощі програють по городах гаму.
Трусне зелені кучері весна.
Педалі днів натисне під ногами
— і заспіває пташка голосна.
Засяють ночі зорями жасминно.
А срібний дощ підніме жалюзі-
півонії, рожеві, як фламінго,
стоять в городі на одній нозі.
