Сонце між рядків: українські поети про весну

Для кожного весна має власне особливе значення. Для когось це - початок чогось нового, для когось - час кохання і чудес, а для когось іноді - пора смутку..

Але саме  весною набридлі сірі пейзажи змінюються на яскраві сонячні, пробуджується все живе, тваринки вилазять зі своїх нор, птахи в’ють гнізда. Навколишнє середовище зеленіє, рокзвітає природа, а думки і серця людей наповнюються любов’ю та натхненням. Ця пора року також символізує свободу та нові можливості, оновлення, звершення надій та сподівань.

В цьому році березень виявився безбарвним та тьмяним, і навіть заядлі прихильники зими вже втомились від холодів і сльоти. Всі чекають на сонечко, людям не вистачає тепла. А поки ви очікуєте на нього, маєте змогу доторкнутись до весни крізь вірші українських поетів та письменників.

Леся Українка

Мелодія

Стояла я і слухала весну,

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну

То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,

Про молодощі, радощі, надії,

Вона мені переспівала знов Те,

що давно мені співали мрії.

***

Дмитро Павличко

meridiancz.com

До мого вікна

Підійшла весна.

Розтопилася на шибці

Квітка льодяна.

Крізь прозоре скло

Сонечко зайшло

І поклало теплу руку

На моє чоло…

***

Іван Франко

1.gravatar.com

Дивувалась зима,
чом це тануть сніги,
чом льоди присли всі
на широкій ріці?

Дивувалась зима,
як посміли над сніг
проклюнутись квітки
запахущі, дрібні?

І найдужче над тим
дивувалась зима,
що на цвіт той дрібний
в неї сили нема.

 ***

Олена Журлива 

onlyart.org.ua

Весна

Біжать, біжать хмариночки
По небу в далечінь
І кидають від сонечка
Свою легеньку тінь.

А сонечко всміхаються
Цілує гай і сад,
І в листя одягається
Зелений виноград.

Цвітуть грушки, і вишеньки,
І яблунька рясна, —
Прийшла з теплом і сонечком
Сподівана весна.

***

Максим Рильский

md-eksperiment.org

Весна людськості

І знов весна, знов жайворонки в полі, –
А з кожною весною ближче нам
До того, що ми звемо майбуттям, –
До свята серця, розуму і волі.

***

Валентин Бичко

ukrinform.ua

На луках від цвітінь краси

На луках від цвітінь-краси
Червоно, синьо, жовто, біло.
Палають крапельки роси,
Немов їх сонце запалило.

Гуде пташиним співом ліс,
Та найгучніше в цьому гулі
Виводить іволга свій свист,
Кують бездомниці-зозулі.

***

Сергій Жадан

112.ua

Прийде весна, говорили вони,
кинемо все й поїдемо звідси.
Заходячи в ніч, як у власні сни,
дістанемось її глибини.
Відстань? Що таке, зрештою, відстань.

Поселимось біля морських портів,
там, де олія тяжіє в трюмах,
де все, чого б ти не захотів,
для тебе вивантажать з кораблів
чоловіки в потертих костюмах.

Там де жінки з вогнями в руках
танцюють вночі на гарячих площах,
носять кульчики в язиках,
гадають на крові і на зірках,
й спиняють вітри при кораблетрощах.

Де вигріваються без кінця
відвідувачі в тісних перукарнях,
де пахнуть сигарами пальці творця,
де кавові зерна, ніби сонця,
пересмажуються у кав’ярнях.

Там де не буде цієї війни,
яка триває зараз між нами.
Зникнемо, планували вони,
головне дочекатись весни.
Хай скумбрія рухається табунами.

Коли вони обіймались вві сні,
в їхньому ліжку, на їхній війні
чути було як летять птахи,
падаючи в сніги.

***

Ліна Костенко

lib.ukrsd.com.ua

Дощі програють по городах гаму.

Трусне зелені кучері весна.

Педалі днів натисне під ногами

— і заспіває пташка голосна.

Засяють ночі зорями жасминно.

А срібний дощ підніме жалюзі-

півонії, рожеві, як фламінго,

стоять в городі на одній нозі.