Леся УКРАЇНКА CONTRA SPEM SPERO!

 

150 річчя з дня народження Лесі Українки

Тільки - життя за життя! Мріє, станься живою!

Слово, коли ти живе, статися тілом пора.

 Хто моря переплив і спалив кораблі за собою, 

той не вмре, не здобувши нового добра.

Леся Українка…Це ніжне й дзвінке ім’я належить до найвеличніших імен нашого народу. Псевдонім Лариси Петрівни Косач твердо і назавжди зафіксований у пам’яті кожного українця, і не тільки українця. Леся належить усім, бо її творчість зіткана з різних мотивів світової культури. Гордий дзвін її імені в серцях мільйонів людей породжує не тільки спогад про «Лісову пісню» або «Досвітні вогні», але й палку любов до великої поетеси і гордість за свій народ, що спородив її.

Небагато в історії таких жінок, у долі яких тілесне і духовне становили б такий контраст. Для кожної людини її фізичні дані, її врода важить дуже багато. А для жінки вони особливо цінні – уміння бути привабливою невіддільне від самої її природи. Хвороба Лесі Українки сточила її жіноцтво, зів’ялила її принадність ще до того, як вона розквітла. Нема необхідності тут нагадувати біографію поетеси, вона відома кожному, хто вивчав літературний процес. Але така сторона Лесиного життєпису, як боротьба з неміччю, - варта нагадування, бо в ній, боротьбі, ховається сила духу, котра зробила з неї велику поетесу

 До 150 річчя з дня народження Лесі Українки запрошуємо вас до нашого блогу - прийняти участь у онлайн-вікторині «Життя та творчість Лесі Українки». Переходьте за посиланням: 

https://pavlogradccl2.blogspot.com/2021/02/blog-post_24.html

#ЛесяУкраїнка

Міжнародний День рідної мови

 

«Нації вмирають не від інфаркту, 

спочатку їм відбирає мову»

                                                                         Ліна Костенко

    21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято було започатковано у листопаді 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у Парижі.   Міжнародне свято рідної мови мало послугувати захисту мови як культурної спадщини кожної окремої національності, кожної народності на нашій планеті.
    Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. За оцінкою фахівців, із шести тисяч мов, які нині існують, близько половини знаходиться під загрозою зникнення у найближче десятиріччя. Тому ЮНЕСКО своїм Рішенням прагне підтримувати мову, як ознаку культурної приналежності особи. Вивчення іноземних мов та багатомовність – є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги для людства.
    В Україні це свято відзначають з 2002 року. Відтоді воно стало ще одним днем пошанування рідної мови в кожному освітньому закладі, у бібліотеках, культурних центрах, просвітницьких організаціях України. Також у нашій державі  ще відзначають День української писемності та мови – 9 листопада. За православним календарем – це день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця – послідовника творців слов'янської писемності Кирила та Мефодія.
    Щороку питання рідної мови залишається актуальним для багатьох народів та малих етнічних груп. Недарма кажуть: «Якою мовою думаєш і мрієш, така мова є тобі рідною» та «Скільки ти знаєш мов, стільки ти разів людина!».
    Українська поетеса Ліна Костенко влучно відмітила: «Нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову». Знати, берегти рідну мову – це обов’язок кожної людини. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не може розраховувати на гідне місце в суцвітті народів.
Любіть і поважайте свою рідну мову!

Цікаві факти про українську мову

Українська мова належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної родини. Вчені запевняють, що найближчою генеалогічно до української мови є білоруська. Ці дві мови мають 84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім – російська (62%).

В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один із яких – кличний.

Українська мова багата на синоніми та зменшувальні форми. Найбільша кількість слів в ній розпочинається на літеру "П", а найменш уживаною є буква "Ф".

Понад те, українська мова – одна із найбільш вокальних та милозвучних у світі, вона є однією із найдавніших на нашому континенті й має чимало говірок.

Державний герб України

 

З найдавніших часів тризуб використовувався як своєрідний оберіг. Зображення тризуба археологи зустрічали у багатьох пам’ятках культури, датованих з першого століття нашої ери. Символ відомий серед народів Сходу і Середземномор’я з найдавніших часів, в українських землях з II ст. Існує близько трьох десятків теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдності світу і т.д.). 

За часів Київської Русі тризуб був родовими знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах.

За матеріалами енциклопедії: Посли київського князя Ігоря (912-945 рр.) при укладанні договорів з візантійцями мали свої печатки з тризубом. Київський князь Володимир Святославович (980-1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого - тризуб.

Велетенський тризуб із танків та БМП - рекорд від Збройних сил України!

 19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила тризуб як Малий Герб України, вважаючи його головним елементом великого Державного Герба України. Відкритий конкурс щодо створення проєкту Державного Герба України, відповідно до Постанови Верховної Ради, був оголошений 24 червня 1991 року (тобто ще за існування СРСР).

Під егідою Комісії з питань культури і духовного відродження ВР було створено робочу групу-журі з народних обранців, істориків, мистецтвознавців, музейників. 4 жовтня 1991 року експертна група підбила підсумки конкурсу. Для участі в ньому надійшло понад 200 робіт (усі вони тепер зберігаються в Центральному державному архіві органів центральної влади та управління). Важливо, що 192 із них містили зображення тризуба у різних контекстах.

Переміг у конкурсі проєкт історика-геральдиста Андрія Гречила та художника Івана Турецького. На думку Гречила, тризуб у графічній традиції періоду правління Великого князя Володимира був прийнятий не випадково, оскільки «саме за князя Володимира всі етнічні українські землі були об’єднані в одній державі.

У 1918 році тризуб також було обрано гербом УНР як символ соборності українських земель. Такий герб має ідею поновлення традиції державності». Наразі Великий Державний Герб України досі не затверджено.

Цікаві факти про український символ

1. Що символізує Тризуб? Для українців в усьому світі Тризуб символізує нерозривний зв’язок із Вітчизною. У різні періоди історії наш Тризуб ставав символом боротьби за незалежність.
2. У давні часи він використовувався як своєрідний оберіг. Зображення тризуба археологи зустрічали у багатьох пам’ятках культури, датованих з I століття нашої ери. Символ відомий серед народів Сходу і Середземномор’я з найдавніших часів, в українських землях з II століття.
3. Радянська тоталітарна система таврувала тризуб як «націоналістичний знак» та жорстоко карала тих, хто його використовував. У сприйнятті кремлівських катів із тих часів мало що змінилося – їхньому двоголовому орлу досі ніщо не пече так, як вістря нашого тризуба!
4. Існує близько трьох десятків теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдності світу). Відомий дослідник Тризуба В. Січинський навів у своїй книзі перелік трактувань Тризуба, що існували в середині XX сторіччя.
5. За часів Київської Русі тризуб був родовим знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах. За матеріалами енциклопедії: посли київського князя Ігоря (912-945 рр.) при укладанні договорів із візантійцями мали свої печатки з тризубом. Київський князь Володимир Святославович (980-1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого – тризуб.

 

Три історичних факти про український герб

1. Герб поєднав сучасну історію України з Київською Руссю 

100 років тому, коли Україна вперше за тривалий час отримала змогу відновити свою державність, у 1917 році тривали дискусії в колах тодішньої еліти, який з історичних символів гідний стати головним знаком новітньої української державності.

Основних претендентів було декілька: галицький золотий лев, що спинається на скелю, київський архистратиг Михаїл, герб Наддніпрянської України; козак із мушкетом часів Гетьманщини.

Галицького льва та козака можна побачити на одному з варіантів великого гербу

 

Тризуб став компромісом, як пишуть у виданні  «НАШ ГЕРБ. Українські символи від княжих часів до сьогодення» видавництва РОДОВІД (книга виходить за підтримки Українського культурного фонду). 

Михайло Грушевський іще восени 1917-го в одній зі своїх статей під час дискусії про герб України писав так: «На монетах й инших предметах старої Київської держави бачимо гарно стилізований геральдичний знак неясного значіння, щось вроді трезубця…». У законі ж, ухваленому Малою Радою 25 лютого 1918 року в Коростені (Київ був під більшовицькою окупацією), ідеться: «Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської Держави часів Володимира Святого». Закон містив лише текст, без графічних додатків – офіційного зображення державного герба.

Офіційне зображення державного герба УНР з’явилося 22 березня 1918 року – рівно через два місяці після проголошення її незалежності IV Універсалом Центральної Ради

Зображення тризуба археологи знаходять повсюдно на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах періоду Київської Русі. Посли Київського князя Ігоря (912—945 рр.) при укладанні договору з візантійцями мали свої печатки з тризубами.

Знайдена в 1908 році в руїнах Десятинної церкви цегла з тризубом князя Володимира Радіо Свобода

Київський князь Володимир Святославович (980—1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого — тризуб. Для Володимира власна монета була символом влади, символом держави, підкресленням його авторитету. На срібляниках і златнику Володимира пізніше з’являється його родовий герб тризуб.

Тризуб був на монетах Київського князя Ярослава Мудрого https://www.ukrinform.ua/

Грушевський пояснив вибір:

- Київська держава Володимира Великого була найбільшою українською державою, яку пам’ятає наша історія. Вона обіймала всі тодішні українські землі. Від неї веде початок наше право, письменність, мистецтво, державне і релігійне життя… Народна Українська Республіка, поставивши завданням об’єднати в самостійній Українській державі українські землі й відновити повноту культурного й політично-національного життя, бере за герб старий знак Володимира Великого.

В Український повстанський армії Тризуб прикрашав нагороди та бофони – повстанські гроші, він неодмінно з’являвся у друкованих виданнях та на плакатах… Плакат Ніла Хасевича

Знак графічно красивий, лаконічний, самобутній – а головне стародавній, – Тризуб фактично легітимізовує історичний зв’язок модерної України із Київською Руссю.

Українські гроші 1918 року

2. Досі немає точно тлумачення, що означає тризуб 

Тут можна оперувати лише здогадками та версіями, оскільки научного тлумачення, яке б опиралося на факти, архіви, документи немає.

Автори релiгiйних версій, розповідає Андрій Гречило, фахівець у галузі геральдики та вексилології, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України, стверджують, що тризуб символізує трисуття. Нібито - це схематизоване і стилізоване зображення голуба, як символу Святого Духа, чи іншої птиці. Наприклад, популярною є версія, нiбито тризуб - сокiл, який пiкiрує на здобич.

Сто років тому в українському гербі роздивилися слово "ВОЛЯ". Це те, до чого завжди прагнули українці - жити вільно та вольно на своїй землі. 

3. Тризуб був під забороною 

У СРСР тризуб піддавався офіційній дискредитації, попри це залишаючись символом національно-визвольного руху. Жоден номер радянського сатиричного журналу «Перець» не обходився без пропагандистсько-карикатурного зображення українських націоналістів та, відповідно, тризуба.

Впродовж 1950–1980 років КГБ неодноразово заводило справи про використання націоналістичної символіки. Так, у ніч проти 1 травня 1966 року, над будівлею Київського інституту народного господарства вивісили саморобний синьо-жовтий прапор з домальованим чорнилами тризубцем (на фото), 30 грудня 1967-го синьо-жовтий прапор із тризубом почепили на будівлі Кіровського райвиконкому в Дніпропетровську, січня 1984 року – над поштовим відділенням села Демидового на Львівщині.

Російська агресія в Криму і на сході України в 2014 році розпочалася із гонінь та фізичного знищення як української символіки, так і її носіїв. 16-річного школяра з Краматорська Степана Чубенка вбили за синьо-жовту стрічку, знайдену в рюкзаку.

Депутата Кримської сільради Геннадія Хитренка розстріляли у дворі його будинку. Взагалі, станом на червень 2017 року було зафіксовано 50 страт цивільних осіб та нелюдські катування. 

20-річний боєць-доброволець з батальйону "Айдар" Василь Пелиш з містечка Старий Самбір на Львівщині втратив руку, потрапивши в полон до ворога під час бойових дій на Сході. Це сталося в серпні 2014 року під Луганськом, коли він єдиний вижив з усього екіпажу згорілого БТР. Про час, проведений в полоні, Василь згадувати не любить, хоча не приховує, що йому майже до плеча відтяли руку через татуювання "Слава Україні".

- Я був притомний, - каже Василь, - бачив, як мені відпилюють руку» ... Коли до Києва приїхали канадські фахівці і привезли бійцеві довгоочікуваний протез, той був... з тризубом!

 Тризуб був та залишається символом боротьби за Незалежність України. 

Велетенський тризуб із танків та БМП - рекорд від Збройних сил України!

А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров´ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог,побачивши загін:

Спереду — сотник ,молодий,вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній-сивий-сивий..

І рани їхні вже не їм болять..

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

Герої Небесної Сотні назавжди змінили нашу Україну і самих українців, підняли наш національний і патріотичний дух. Саме завдяки Майдану наша держава довела всьому світові гідність, мужність і тверду волю українців до справедливості. Кожен здійснив особистий подвиг – віддав найцінніше – своє життя заради нової України.

Небесна сотня – це наш біль і наша гордість, це наші сльози і наш душевний щем вдячності за все, що вони зробили для нас. Сьогодні вони дивляться на нас з небес і думають - не дайте злу перемогти, адже Україна і нині в сльозах, на її захист у війні з російським агресором стають тисячі й тисячі патріотів своєї держави, борються за її єдність та цілісність. Тому ми не маємо морального права здаватися, не маємо морального права не боротися, адже нам сам Бог велів захищати свою Батьківщину. Ведучий: По країні вже з’являються перші вулиці, майдани, школи, названі на честь Героїв Майдану, будуть зведені пам’ятники, відкриються музеї …

Інформаційні матеріали до Дня Героїв Небесної Сотні

 Рекомендовані фільми

1. “Зима, що нас змінила” (7 фільмів), режисер Володимир Тихий (2013–2014).

2. “Майдан”, режисер Сергій Лозниця (2014).

3. “Правда Майдану”, режисери Андрій Солоневич, Дмитро Ломачук (2014).

4. “Зима у вогні”, режисер Євген Афінєєвський (2015).

Відеоматеріали на тему Майдану та про діяльність Національного музею Революції Гідності можна знайти на музейному YouTube каналі: https://www.youtube.com/channel/UCtbhvvtL8TUazkrqvrs_eRw/featured

Тематичні видання

 Інформацію про видання, присвячені Революції Гідності та Героям Небесної Сотні, можна знайти на сайті Національного музею Революції Гідності у розділі “Бібліотека Музею Майдану” за посиланням: http://maidanmuseum.org/uk/node/459

Корисні Інтернет-ресурси

1. Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності http://maidanmuseum.org

2. Сайт “Небесна сотня”. URL: https://nebesnasotnya.com

3. Сайт “Небесна сотня”. URL: http://www.nebesnasotnya.in.ua/portfolio

4. Сайт “Герої України”.  URL: http://www.ukrgeroes.com.ua

5. Сайт ГО “Небесна Сотня. URL: http://heavenly-hundred.org.ua/

15 ЛЮТОГО ДЕНЬ ПАМ`ЯТІ ВОЇНІВ - ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТІВ

 

Афганістан - ти край війни і крові, 

тих молодих завзятих юнаків, 

в котрих у грудях полум'я любові, 

горить допоки дух їх не дотлів.

Афганістан - проклятий ти батьками, 

всіх тих синів, котрих ти вербував. 

Бо їх серця скривавлені ножами, 

у кожну мить, як воїн помирав.

Афганістан - твоя війна це сльози, 

братів, сестер і ледь живих батьків, 

жахлива спека і страшні морози, 

навіки в пам'яті відважних юнаків.

Пройшли роки, війну ж ту не забути, 

бо кожен воїн, що вернувсь живим 

згадає тих кого не повернути 

бо й вірний друг там згинув молодим.  

   З кожним роком все далі і далі історія віддаляє нас від вогняних років афганської війни. Але час не підвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності і вірності військовому обов’язку, які продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України, долею одягнених у солдатські шинелі.

     Двадцять чотири роки тому сотні сімей, родин, де підростали майбутні солдати, з полегшенням зітхнули. 15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Відтоді ця дата увійшла в новітню історію як День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

    Тільки з України в Афганістані воювало 120 тисяч солдатів і офіцерів. З них 3360 не повернуться додому ніколи. А тих, хто і зостався живим, моральне каліцтво супроводжуватиме все життя. Та вони не нарікають на долю, не вважають себе героями, хоч рани Афганістану не залікуєш нічим і ніколи..

    Надзвичайно жорсткі та виснажливі умови підготовки, перемінливий клімат, щоденні думки про смерть і переживання за своє життя робили перебування у «гарячій точці» просто неможливим. Таке зрозуміють тільки ті, хто воював і вижив у ті жахливі роки.

    Та найстрашніше те, що ці хлопці не знали, що буде з ними в майбутньому, чи знайдуть вони собі місце у новому житті, житті без війни і смерті. Та всі розуміли одне – це занадто дорога ціна, ніщо не варте того, щоб платити саме такою ціною – ціною того, що відбувалося з ними тоді і що могло бути потім.

   Про своє перебування на війні «афганці» не дуже поспішають розповідати. Вони скромно зауважують, мовляв, що тут говорити, війна і є війна – стріляють, убивають. Але навіть із скупих фраз-спогадів стає зрозуміло –кожен з них щохвилинно ризикував своїм життям.

 

Так ніхто не кохав.Через тисячі літ

лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

І земля убирається зрання…

Дише тихо і легко в синяву вона,

простягає до зір свої руки…

В день такий на землі розцвітає весна

                                             і тремтить од солодкої муки…   (Володимир Сосюра)

Кохання❤️ – найзагадковіше з усіх людських почуттів, яке окриляє, дає сили та натхнення, радість і захоплення. Це одвічна тема поезії, романів, повістей, музики, сенс повноцінного людського життя. 

Книг,📘📕📙📗 написаних на вічну тему кохання, – чимало! Багато важить воно у житті людини, тому і надихає на творчість нових письменників і поетів. 

У ці передсвяткові дні зізнатись у коханні❤️ можна і улюбленій книзі, 📘📕📙📗 так як 14 лютого – Міжнародний день дарування книг❤️. Це добровільна ініціатива, започаткована у 2012 році американкою Еммі Бродмур, яка спрямована на підвищення інтересу та доступу до книг і бібліотек❤️. До вашої уваги кохання словами видатних творців слова.

Цитати видатних українців про кохання

Символом українського кохання завше була душа, точніше — серце, тіло ж, на відміну від культур деяких інших народів, ніколи не було ідолом обожнювання. Тому марними будуть наші намагання віднайти яку-небудь Венеру українську в скульптурних формах або серед численних малярських праць… 

(З книги Миколи Томенка «Теорія українського кохання»)

Винниченко Володимир

«Кохання — це зойк крові, це бездумний, непереможний голод тіла, це наказ вічності, яка не допускає опору собі. Кохання саме себе пожирає, як вогонь, і коли задоволене, лишає по собі нудний, сірий попіл.

Любов — це вростання, це просякання до найтемніших куточків одної істоти другою. Любов приходить пізно, за коханням, після його оргій, після жадних криків і лютого, дикого шепоту жаги. Вона ходить тихо, безшумно, з уважним поглядом, загадковою посмішкою. Кохання сліпе, дике, з поширеними ніздрями, скрюченими пальцями, накидається на все, що можна задовольнити. Кохати можна одночасно двох, трьох, п'ятьох, стільки, скільки вистачить сили тіла і вогню.

Любити одночасно можна тільки одного. Врости можна тільки в одну душу, і тільки любов може пройняти всю істоту до кінця.

Кохання приходить зразу, в один момент, і може одіти з такою ж раптовістю і несподівано.

Любов приходить помалу, з стражданням, з буденними клопотами, в поросі повсякчасних пригод, приходить непомітно, стає господинею і одходить трудно, з муками, з смертю.

Кохання любить тільки себе і для себе. Коли страждання коханого дасть насолоду, кохання шукатиме тільки страждання коханого.

Любов оддає себе для любого. Страждання любого виключає радість люблячого.

Кохання є цвіт, з якого виростає рідкий овоч — любов. Без цвіту немає плоду, але цвіт не є плід і не всякий цвіт перетворюється в плід. Тисячі кохань обсипаються безплідними, усихають, не встигши розквітнути до зерна любові». (з «Щоденника»)

Вороний Микола

«Чи не досить вже ілюзій

І даремних мрій?

Хвилювання, сподівання,

Страчених надій?

Вирви з серця геть кохання!

А коли сього

Не захоче серце, разом

Вирви і його».

«В серці любе почування

Пишним цвітом розцвітає,

І душа моя співає

Гімн щасливого кохання»

Гончар Олесь

«Свобода й кохання — два несучі крила поезії! Все інше тільки оздоба» («Собор»)

«Доки на світі будуть закохані, журитися нічого» («Собор»).

Гримайло Ярослав

«А якби була формула справжнього кохання, який би вона мала вигляд? ...Відданість матері плюс ласкавість сестри, плюс щирість друга, плюс звабність любимої, плюс мрія про все найдорожче. Оце вже дорівнює справжньому коханню!» (з «Формули кохання», 1964 р.)

«Кохання не в тому короткохвилинному вибухові шаленої пристрасті, що здатна на якусь мить затьмарити розум. Ні, це щось інше. В ньому джерело крилатої мрії, глибокої пошани, безкорисливої відданості...» (з повісті «Христя Шовкунова»)

Костомаров Микола

«…земне кохання — це гріх і зло, це спроба замаху на жінку, коли жінка для чоловіка повинна залишатися сестрою».

Інакшим є його тлумачення святої любові, яке він наївно навіював своїй нареченій:
«Бог милостивий бачить із неба
Наше безвинне кохання,
Наше кохання чисте, як промінь».

Кривенко Дмитро

«Кохання — великий простір самоствердження і себевтілення. Але й без всього того іманентно воно є глибинною нашою потребою, — вважав сучасний український учений. — Бо то квінтесенція життя. То постійна вершина почуттів і думок. То неймовірне духовне збурення. То творчість на всіх просторах Принату...» (з «Трактату про кохання»).

Куліш Микола

«Вранці, і вдень, і ввечері я думав про Вас і згадав все по порядку. Якщо я доживу до хоча б трошки прихильного віку, я обов'язково напишу поему в прозі (про наше кохання). Це буде прекрасний твір, пропахлий морем, степом, диким маком, весняним дощем, ніжний і сумний до слізної радості» (з листів до дружини та Олімпіади Костянтинівни)

Куліш Пантелеймон

«Я люблю тебе, дівчино,

Як дитину мати,

Не бажаю за кохання

Любої одплати» («До Марусі Т.»:).

Марко Вовчок

«...Може, розумію краще, ніж ти... З боку усе вбачається видніше — на очі їй чимало таких, що любили, та й покинули; що покинули, та ще й насміялися; інші вишукують того кохання так, аби замутиться; а є й такі, що вимагають щирості не скажи для того тільки, щоб зоставити повік нещасливими ймовірних...» (з повісті «Три долі», 1861 р.)

«... Я вже не плачу тепер, я вже не ревную та й не кохаю... Як усе світове минає! І кохання, і радощі, і горе — як усе минає. Що було нам дороге, над душу, — бачимо, аж порошинка пильна!..»

«...Ти кохаєш?.. Я за його умерла б, ...я для нього б у світі жити рада... а люблю я його давно, давно... завсіди люблю, як зазнаю.

«Нащо те кохання у світі? А коли серце кохає — як не кохати?
Який прибуток з тих любощів, — Не знаю, тільки ніхто не залишить свого кохання... Чи ж варті? Гірко даремно кохати, гірко даремно дожидати, а ще гірше не кохати й не дожидати»

Назарук Осип

«Бо кожна правдива любов
се повторення таємничого
минулого вселюдського.
Се золотий дзвін його бувальщини,
його високих злетів
і кривавих упадків та покути.
О, дивний єсть зв’язок
мужчини з жінкою
а ім’я йому – таємниця».

Підмогильний Валер'ян

«...Справа в тім, Марю, що шлюбу в наш час будувати на коханні не можна. Що таке кохання? Це чуття, Марто! Воно спалахне і перегорить. Димок собі піде, та й годі. І скільки неприємностей людям через те кохання було! Скільки собі віку вкоротило — молодих, здорових, їм би тільки жити та працювати. І от не каються ж! Любити, каже, хочу! Та ти подивись, чи багато щастя з тої любові буває? Аби тільки мучитись та страждати... А це тепер нікому не потрібне. Це колись, коли людям робити не було чого, кохання в моді було... Лицарі там одне одного списами штрикали, а тепер якби хто за дівчину побився — сама дурнем називала б! Не та доба, Марю! Та й часу на це немає. Захопишся, заґавишся, то й за борт підеш. Якщо будемо отак розкидатись, то не тільки соціалізму не збудуємо, а й кусати не буде чого. З торбами підеш, кохаючи!..». (з роману «Невеличка драма»).

«... Справа в світогляді й розумінні життя. Я не лицемір, і плутати «кохання» з «уподобанням» не буду. В цих словах різниця минулого й сучасного. Кохання — це всяке божевілля, всякі нісенітниці, самогубство, словом, той відділ, що в газеті зветься «пригоди й злочини». А вподобання — це провідна стаття, це щира приязнь хлопця до дівчини чи, навпаки, там чуття, яке не перешкодите ніжити, ні працювати. Кохання шкідливе для нашої сучасності, бо воно пантеличить людину...».

Рубан Василь

«Казання друге
Славо, ти ласкава Лада. Ти — Лада, Богине Кохання, ти — голос нашої статі, яка прагне любові. Наверни серце моєї коханої до мене, мов бджілку до квітки, мов пташку до гілки, мов Лада до Лади.
Розлий, Славо, на моєму лиці красу свою. Дай мені щасливу нагоду подивитися із моєю коханою в одне дзеркало, щоб наші душі були нерозлучні, а серця люблячі.
Слава Коханню, Ладу і Ладі.
Казання третє
Славо — ти — любов. Доведи наше весілля до подружнього ложа. Хай подружня любов, що ти її вселяєш, Славо, в душі молодих, буде для нас провідною зорею в подружньому житті.
Дай нам, Ладо, взаємну ласку, розуміння, прагнення одне до одного. Одведи од нас, Любове, потворне, страшне, грішне і зле.
Витай, Славо, навколо нашого сімейного вогню, будь разом з нами, а ми з тобою.
Слава тобі, Любове, ти — Благодать, ти — щасливе Почуття!» («Одкровення до Слави»)

Симоненко Василь

«…І тому світ завжди благословляє
І сонце, що встає, і серце, що кохає...»

«Любов, як сонце, світу відкриває
Безмежну велич людської краси».

Сковорода Григорій

«…що може бути більш приємне, солодке і животворне, ніж любов? Хіба мені не уявляються позбавленими сонця і навіть мертвими ті, що позбавлені любові, і я анітрохи не дивуюся, що сам Бог називається любов’ю».

«…хіба всі дарунки, навіть ангельська мова, не ніщо без любові? Що дає основу? — Любов. Що творить? — Любов. Що зберігає? — Любов, любов. Що дає насолоду? — Любов, любов, початок, середина і кінець».

«Хороша любов та, яка є істинною, міцною та вічною. Любов ніяким чином не може бути вічною і міцною, якщо породжується тлінними речами, тобто багатством і т. ін. Міцна і вічна любов виникає із спорідненості вічних душ, які змінюються доброчесністю тих, хто її гартує, а не тих, хто її руйнує. Бо як гниле дерево не склеюється з іншим гнилим деревом, так і між негідними людьми не виникає дружби».

«Голова усього в людини є серце людське. Воно ж і є сама дійсна в людині людина, а усе інше є зокілля. А що є серце, як не душа? Що є душа, як не бездонна думок безодня? Що є думка, як не корінь, сім'я і зерно усієї нашої зовнішньої плоті, крові, шкіри й іншої поверхні? Серце — корінь життя і обитель огню і любові».

Теліга Олена

«Щодо кохання. Може, справжнє Кохання буває раз на тисячоліття, може, цілком не буває, але не важно саме Кохання, а наше відношення до нього, оцей культ, «лампада», який є і у тебе і у мене, і оце є, наше, жіноче, відвічне, що ми схоронили до цього часу…» (з листів до Наталі Лівицької-Холодної)

Турянський Осип

«…почуття закоханих — це певне чародійне, непонятне і величне проміння, що з їх душ виходить і до них солодко кличе: «Радуйтеся, діти, радістю кохання й щастя» (з роману «Син землі»)

«Коли у тьмі і в хаосі, в якому ми мучимося, тліє іскра якої-небудь ідеї, то твоя огненна любов до життя і до його вищих цінностей переможе смерть» (з твору «Поза межами болю»).

«Що таке кохання? Це казка, вичарована з життя, й життя, вчароване в казку»

Українка Леся

«Любов може бути чудовою поемою, що люди потім перечитують у спогадах, без болю, без прикрого почуття».

«Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всією душею, як оплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує. Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи, се нічого, що поміж нами не було і спогаду про поцілунки, о, я піду до тебе з найщільніших обіймів, від найсолодших поцілунків!.. Ти, може, маєш яку іншу мрію, де мене немає? О дорогий мій! Я створю тобі світ, новий світ нової мрії. Я ж для тебе почала нову мрію життя, я для тебе вмерла і воскресла... Візьми, візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред фото лісу мрій і згубимось обоє помалу вдалині» (з листів до Сергія Мержинського).

«Либонь, тих слів немає в жодній мові,
Та цілий світ живе у кожнім слові
І плачу я й сміюсь, тремчу і млію,
Та вголос слів тих вимовить не вмію».

Франко Іван

«Я не тебе люблю, о ні.

Люблю я власну мрію.

Що там у серденьку на дні

Відмалечку лелію...».

Шевченко Тарас

«Ця найпрекрасніша жінка для мене — справжня благодать Божа. Я покохав її високою чистою любов’ю». (про Агату Ускову)

Вітаємо зі святом! Бажаємо усім всеперемагаючої любові❤️, відчуття повноти та неповторності життя! Адже любов – це та сила, яка рухає світом і людиною. Тож, не проґавте щастя, навіть, якщо у вас немає половинки, а ви читаєте цікаву книжку, то може ви вже не самотні, а закохані❤️?.:) діліться своїми улюбленими віршами про кохання в коментарях

10 лютого - День парасольки.

 

ЦІКАВИНКИ ПРО ПАРАСОЛЬКУ 

1. У Китаї парасоля існувала ще в XI столітті до нашої ери. Батьківщиною парасолі вважають Китай або Єгипет. В обох цих країнах парасоля була символом влади, тільки фараони, імператори і наближені до них могли користуватися парасольками. Парасолі були 1,5 м заввишки і важили 2 кг.

 2. В Індії парасолю теж вважали символом багатства і влади. Що знатнішою була людина, то більше парасольок вона мала. Володар мав 13 парасольок, що символізували сонце і розташовані навколо нього 12 знаків зодіаку.

 3. У Тібеті білі або жовті парасолі вважаються символами духовної величі, а світську владу символізують парасолі з павиного пір’я. Зі Сходу парасолі перекочували в Давню Грецію, потім — у Рим, де ними користувалися лише жінки.

 4. У 2013 році Вулиця Парасольок з'явилася в Анталії. Вулиця Парасольок вражає своїм оформленням. Близько 600 парасольок найрізноманітніших кольорів ніби ширяють у повітрі. Строкаті барви парасольок створюють атмосферу веселощів і безтурботності і зовсім не нагадують про дощ.

5 неочікуваних фактів про парасольку

1. 1763 року у французькому королівському дворі провели опис майна. У переліку речей зустрічаються згадки про 11 кольорових парасольках з тафти і 3 з вощеної вуалі з золотим та срібним мереживом.

2. 1769 року в Парижі відкрився перший прокатний магазин парасольок від дощу.

3. У парасольках зберігали гаманці, трубки, письмове приладдя та інші дрібні предмети. З цією метою за спеціальним замовленням майстра вшивали в них потаємні кишеньки.

4. Існує два види парасольок: довгі парасолі-тростини і парасольки, які можна скласти в кілька разів - в 2, 3, 4 і навіть 5.

5. У США щорічно подається стільки заявок на патент у цій галузі, що в американській патентній службі 4 людини займаються винятково їх розглядом.