В роздумах...

Добре, що ти зважився і дав знак
і далі говориш про щось своє з темноти.
Звісно, все було зрозуміло й так,
але звідки нам було знати, що це справді був ти?

Небо тепер безпорадне в своїй вазі,
ломиться над пагорбами, як березневий наст.
Але коли ти говорив, що відповідатимуть всі,
що ж ти не попередив, що це також і про нас?

Час тепер щедро все пожне.
Буде тепер роботи божим млинам.
Що ж ти не попередив, коли говорив страшне,
що боятися треба також і нам?

Світиться тепер неба свіжий надрив.
Розгублено почуваються вчителі.
Ми ж не те, щоби не вірили словам, які ти говорив –
ми просто не звикли боятися взагалі.

Ми давно звикли до нічних димів.
Покажи, кого нам було слухати, ну хоча б когось.
Гнівайся тепер на тих, хто не зрозумів.
Але краще не гнівайся – ми ж усе одно не боїмось.

Мовчазний пастух, що наглядає й пасе.
Будівничий ще однієї весни.
Омини своїм знанням. Поясни, для чого це все.
Або краще не пояснюй.
Або все ж таки поясни.

(с) Сергій Жадан [офіційна сторінка]