Максим Рильський

Під сірий шум дощу пронизливо-сумного,
Під монотонний спів заплаканого скла,
Коли загублено усі шляхи й дороги,
Коли і небеса, і душу вкрила мла,-

Так хочеться піднять іскристий келих вгору,
У дружньому гурті розлити сяйво вин
І разом пригадать, що цю сумну пору
Знов змінить сонця світ і пташок передзвін.

Під сірий шум дощу так хочеться любові,
Одверто-щирих душ і поглядів ясних,
І сміху чистого, і чистої розмови,
І золотої гри у келихах дзвінких!