Українські прислів’я та приказки про Великдень

Народні повір'я або прикмети (народні спостереження):

На Великдень перший раз закує зозуля.

Тепло на Різдво – холодно на Пасху.

Як на Пасху задощить, то шість тижнів моросить.

Дощ на Пасху – комори повні.

Дощова Пасха – густі хліби.

Як на Пасху дощ, то й пшениця колосиста (зернова), і зима - з борошном.

На Великдень повинна бути така сама погода, що й на Благовіщення.

Коли на Великдень ясно світить сонце, то через три дні піде дощ.

Якщо хмарно і накрапає дощик, то буде гарний врожай.

Якщо на Великдень небо ясне та сонце грає — до багатого врожаю та теплого літа.

Якщо на другий день Великодня ясна погода — літо буде мокре, якщо хмарна — літо буде сухе.

Приказки та прислів’я 

Не я б’ю – верба б’є, за тиждень Великдень.

(Так у народі приговорюють у Вербну Неділю, б’ючи когось вербою-лозою.)

***

День свят, а тиждень заходу.
(До Великодня готуються цілий тиждень).

***

Шити-білити: завтра Великдень.
(Перед Великоднем прибирали хату, подвір’я, було багато роботи).

***

Не щодень – Великдень.
(Не кожен день буває святковим і радісним).

***

Не кожний день Великдень, а хліб не паска.
(Не кожного дня в нас свято).

***

На Великдень цілуються, а на Різдво – ні.
(Такий народний звичай).

***

Коли не прийду до церкви, то все паски святять.
(Про людину, яка приходить до церкви лише на Великдень).

***

На Великдень сорочка хоч лихенька, аби біленька, а на Різдво хоч сирова, аби нова.
(За народними звичаями на Різдво одягають новий одяг, на Великдень – має бути чистим, білим).

***

Де ще той Великдень, a він уже з крашанками носиться.
(Про хвалька, або такого, що все робить не в пору).

***

Їж Ковбаску, поки Паска.
(На Великдень дозволялося готувати багато м’ясних страв).