«Хвойка Вікентій. Трипільська культура»

Київщина вражає: життя й кохання Вікентія Хвойки

«Хвойка Вікентій. Від київських артефактів до Трипільської культури»

Печера ВЕРТЕБА, Тернопільщина. Единий в Україні підземний музей ТРИПІЛЬСЬКОЇ культур

Музей Трипільської культури

Трипільська культура, що існувала понад 7 тисяч років тому на території сучасної України, Молдови та Румунії, відома своїми гігантськими протомістами, майстерною керамікою, двоповерховими житлами та ритуальним спаленням поселень. Трипільці були розвиненими хліборобами і скотарями, які володіли ткацтвом, мистецтвом та обробкою міді. Їхня культура, що мала значний вплив, завершила своє існування внаслідок зміни клімату та посилення впливу степових племен. 

Гігантські поселення:

• Трипільці будували одні з найбільших у Європі поселень-протоміст. 
  
• Деякі з них мали вуличне планування і займали площу до 400 гектарів, що на той час було унікальним досягненням. 
• У таких поселеннях існували громадські будівлі ритуального призначення, наприклад, двоповерховий храм у Небелівці, найбільша будівля тогочасної Європи. 
  

Унікальні житла:

• Будинки трипільців були наземними, дерев'яно-глинобитними, часто двоповерховими. 
• Усередині хат стояли великі глиняні печі, а підлога була мазаною глиною. 
• Стіни та печі іноді розмальовували мінеральними фарбами, використовуючи яскраві кольори. 

Майстерна кераміка та символи:

• 
  Трипільці виготовляли унікальну кераміку, використовуючи стрічковий метод наліпу. 
• Їхній посуд відзначався різноманітністю форм та багатством орнаменту, що наносився червоною, чорною та білою фарбами. 
• Серед знахідок – зооморфні та антропоморфні статуетки, а також біноклеподібні посудини. 

Ритуальне спалення поселень: 

• Трипільці мали звичай періодично, кожні 50-80 років, спалювати свої міста.
• Цей ритуал, ймовірно, мав як практичне (виснаження землі), так і ритуальне значення, символізуючи очищення та оновлення.

Розвинене господарство та ремесла: 

• Трипільці були вправними землеробами, вирощуючи пшеницю, ячмінь та бобові, а також розводили свиней, корів та овець.
• Вони володіли мистецтвом ткацтва, виготовляючи одяг з тканин і прикрашаючи його вишивкою.
• Були одними з перших на території України, хто почав використовувати мідь для виготовлення знарядь праці та прикрас.

Духовна культура: 

• Трипільці поклонялися силам природи та шанували богиню родючості, про що свідчать численні жіночі статуетки.
• Вони мали уявлення про час, орієнтуючись на рух сонця та використовуючи символіку як примітивний календар.
• 
  

 

Столиці країн Європи. Віртуальна подорож до дня Європи

Віртуальна подорож країнами Європи

 Вікторина до дня Європи в Україні.

9 травня Україна вдруге разом з Європейським Союзом  на державному рівні відзначає День Європи. Ця дата встановлена відповідним Указом Президента України з метою зміцнення єдності народів Європи, забезпечення миру, безпеки й стабільності на Європейському континенті.

«Будемо вшановувати нашу історичну єдність – єдність усіх європейців, які знищили нацизм і переможуть рашизм», — зазначив президент Володимир Зеленський у своєму зверненні після підписання Указу.

Чому День Європи саме 9 травня?

Після завершення Другої світової війни європейські країни почали продумувати принципи політичної співпраці та економічної кооперації.

Зрештою 9 травня 1950 року французький міністр закордонних справ Роберт Шуман виступив з ініціативою налагодити в Європі спільну координацію та контроль за важкою промисловістю. Він запропонував розробити принципи спільної політики для досягнення солідарності в цій окремій галузі. Шляхом до реалізації плану Шумана мала стати Європейська спільнота вугілля та сталі. За задумом Шумана, Франція, Німеччина та інші європейські країни мали передати управління виробництвом вугілля та сталі єдиному органу. Унаслідок такого об’єднання ключові галузі військової промисловості також мали перейти під спільний контроль, що унеможливило б підготовку окремої країни до нової війни.

У результаті 18 квітня 1951 року в Парижі був підписаний договір про створення Європейської спільноти вугілля та сталі. Спершу його ратифікували шість країн: Франція, Німеччина, Італія та країни Бенілюксу – Бельгія, Нідерланди й Люксембург. Організація була відкрита для інших європейських держав. Нині вважається, що Декларація Шумана офіційно започаткувала процес європейської інтеграції. Саме тому в ЄС 9 травня відзначається День Європи.

Відзначення Дня Європи в нашій державі – це підтвердження єдності України та Європи не тільки за географічною ознакою, а і за духом, історією, спільними цінностями, адже український народ є невід’ємною частиною європейської цивілізації.

Відзначення Дня Європи в умовах війни надає нам можливість показати свою вольову силу, незламність та готовність до змін. Це також важливий момент для наших європейських партнерів, які бачать нашу відданість спільним цілям і прагнуть нашої Перемоги.

 

8 травня — День пам’яті та примирення — особлива дата, що об’єднує серця мільйонів людей у спільній повазі до подвигу тих, хто боронив свободу світу під час Другої світової війни, і нагадує про найвищу цінність — мир.

Цього дня ми з вдячністю схиляємо голови перед усіма, хто віддав життя заради перемоги над нацизмом, і перед тими, хто відбудовував країну в післявоєнні роки. Їхній героїзм, незламність і віра в майбутнє стали фундаментом, на якому тримається сучасна Україна.

Сьогодні, коли наш народ знову змушений боронити свою землю, пам’ять про ті історичні події набуває особливого значення. Вона зміцнює нашу єдність, гартує силу духу і надихає на щоденну працю задля перемоги, свободи й добробуту.

Нехай світла пам’ять про полеглих живе в наших серцях. Нехай перемога добра над злом завжди буде незаперечною. І нехай мир, за який боролися попередні покоління, повернеться на українську землю якнайшвидше.

 

Цей дощ – як душ … Цей дощ – як душ…

Цей день такий ласкавий.

Сади цвітуть. В березах бродить сік.

Це солов’їна опера, Ла Скала!

Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.

Тут ті бузки проламують тини.

Тут щука йде, немов підводний човен, і прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ґанки.

Жив–був народ над Прип’яттю – і зник.

В Рудому лісі виросли поганки, і ходить Смерть, єдиний тут грибник…

Ліна Костенко.

39 років минуло з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, але її наслідки залишаються предметом обговорення світової наукової спільноти. За визначенням UNSCEAR і ВООЗ, Чорнобильська катастрофа віднесена до аварій ядерних об’єктів найвищого рівня.

До Міжнародного дня пам’яті про Чорнобильську трагедію працівники нашої бібліотеки підготували історичний онлайн репортаж «Чорнобиль в серці України, а тінь його по всій землі».

26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу. На долю Білорусі припало близько 60% шкідливих викидів. Від радіаційного забруднення сильно постраждала також і Росія. Потужний циклон переніс радіоактивні речовини територіями Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше – Німеччини, Нідерландів, Бельгії.

Однак, попри небезпечне радіаційне забруднення, світ два дні нічого не знав про вибух, адже радянська влада ретельно намагалася це приховати. Так, невдовзі після аварії на першотравневу демонстрацію в Києві на Хрещатику вивели сотні тисяч людей, зокрема, школярів.

Українська нація із гордістю та шаною згадує героїчний подвиг ліквідаторів аварії на ЧАЕС, наших співвітчизників які першими вступили в нерівний двобій із цією жорстокою зброєю, яка здатна вмить буквально випалити усе живе… Певна необізнаність та непоінформованість ліквідаторів про катастрофічні наслідки радіаційного випромінювання для людського здоров`я стали фатальними для багатьох з них… Але це не зупинило наших військових, медиків, правоохоронців першими прийняти на себе цей страшний вогонь небезпеки…іноді – ціною власного життя.

Які висновки має зробити людство із чорнобильської трагедії?

Перш за все, це – відповідальність, адже «мирний атом» виявився вже й не таким «мирним» і безпечним, а, значить, має бути підконтрольний людині із усіма можливими наслідками, і бути технологічно прогнозованим. А суспільство та відповідні державні інституції мають бути готовими у «винятковому режимі» до можливих нештатних ситуацій .

Всі ці висновки не стосуються росії, бо вона не підпорядковується голосу розуму, а її ставлення до ризиків використання атомної енергетики – просто божевільне. Як і вся територія України, Чорнобильська атомна станція досі залишається під загрозою обстрілів РФ.

У перший же день повномасштабного наступу росії на Україну окупанти захопили Чорнобильську атомну станцію, і загроза нової ядерної катастрофи для світу стала як ніколи близькою. Загалом російські війська перебували в Чорнобильській зоні понад місяць. ЧАЕС пережила обстріли, знеструмлення та навіть перетворилася на військову базу, оскільки окупанти звозили туди тонни озброєння, чим поставили під удар ядерну безпеку не лише України, але і всього світу.

На ЧАЕС росія знову скоїла злочини, що не мають аналогів у світовій історії. Ще ніхто не намагався знищити небезпечний ядерний об'єкт. Але для кремля це не нова тактика:

по-перше, знайшли окопи, які росіяни вирили в Рудому лісі – найбільш радіоактивно забрудненій ділянці Зони. Будували інженерні споруди, копали позиції у вузьких місцях, де перехрестя чи мости. Переміщали велику кількість ґрунту, створюючи позиції як для важкої техніки, так і для піхоти. У якості інженерних загороджень росіяни використовували габіони — великі ємкості, які наповнювали піском або ґрунтом;

по-друге, погіршували ситуацію і пожежі на території Зони, до ліквідації яких окупанти фахівців не допускали;

по-третє, пересування по Зоні важкою технікою так само піднімає із землі радіоактивний пил. А такої техніки під час відступу російських військ із Київщини пройшло близько 10 тисяч одиниць;

по-четверте, без світла залишилися усі ядерні об’єкти, зокрема – сховища відпрацьованого ядерного палива. Це дуже небезпечно, бо ці сховища потребують постійного охолодження, інакше радіоактивні відпрацьовані паливні збірки в басейнах-охолоджувачах почнуть нагріватися, виникне паріння та витік радіоактивних речовин у довкілля.

Але й це ще не все. У ніч на 14 лютого 2025 року російська армія атакувала ударним дроном саркофаг над зруйнованим 4-м енергоблоком Чорнобильської АЕС. Там виникла пожежа, яку вже загасили рятувальники. Російські дрони регулярно пролітають над ЧАЕС, але така атака сталася вперше. Удар дроном по укриттю над четвертим блоком ЧАЕС свідчить, що у кремля червоних ліній не існує.

За такі серйозні і небезпечні дії кремль фактично не отримав покарання. Принаймні санкцій проти “росатома” досі не запровадили і ця компанія де-юре й надалі може брати участь у будівництві ядерних об’єктів у світі. А ще — росія досі залишається повноправною учасницею МАГАТЕ.

Ми щиро дякуємо за подвиг, і будемо вічно пам`ятати героїв, що віддали своє життя у боротьбі з техногенною катастрофою, що сталася 39 років тому!

Пам`ятаймо, що людське життя – безцінне, і будь-які експерименти та наукові впровадження перш за все мають бути безпечними для людства, для нашого майбутнього, для життя на планеті Земля.

віртуальна екскурсія, поезія, література

“ЗЕМНА І НЕБЕСНА. ТАКОЮ ПРИБУДУ В ВІКАХ…”

 

“ЗЕМНА І НЕБЕСНА. ТАКОЮ ПРИБУДУ В ВІКАХ…”

 

Тарас, якого ми не знали... Забудьте про сумного дядька в кожусі. Тарас Шевченко був стильним європейським чоловіком! Модний. Освічений. Бунтар з вогнем у очах.

Він не сидів склавши руки. Він ламав стереотипи! З кріпака став зіркою аристократичних салонів. Душа компанії. Людина, яка знала ціну свободі.

Народився в родині кріпаків, але не злиденній. Батько чумакував — був далекобійником свого часу. Дід і батько вміли читати. У заповіті Тарасового батька були такі слова: “Синові моєму Тарасу з мого хазяйства нічого не потрібно. З нього буде або щось дуже добре, або велике ледащо».

У 8 років Тарас — єдиний серед братів і сестер — пішов до школи. Перший його заробіток – допомога священнику у відспівуванні небіжчиків.

У 12-15 років Тарас був готовий ходити селами 15–20 км, шукаючи собі наставника у малюванні. Це – про його шалену жагу до знань.

Шевченко був селф-мейд-меном задовго до появи цього терміну. Народився кріпаком, а помер – Генієм! За його викуп з кріпацтва заплатили 40 тисяч доларів у сучасному еквіваленті. Тому що він був того вартий!

Це був європейський інтелектуал: Тарас навчався в Академії мистецтв, отримував медалі, створив понад 1300 мистецьких творів. Його перший "Кобзар" розкупили за два тижні — справжній бестселер!

Шевченко носив модний одяг. Заробляв непогані гроші. Ходив на вечірки. Закохувався. Грав у карти. Фліртував із жінками. Розмовляв кількома мовами.

Особисте життя було сповнене драматизму. Сошенко, який допоміг звільнити Тараса, і сам Шевченко закохалися в одну дівчину — Марію Європеус. Вона обрала Тараса. У нього була закохана княжна Варвара Рєпніна — онука Кирила Розумовського. Але жодні стосунки не склалися.

Його любили жінки. Його поважали аристократи. Його боялася російська імперська влада. Він був небезпечним для росії – бо розпалював у серцях українців вогонь свободи.

Йому заборонили писати й малювати? Він продовжував таємно! Його відправили в солдати? Він не зламався. Його намагалися стерти з пам'яті народу? Не вийшло!

Він не боявся говорити правду. "Борітеся – поборете!" – його слова звучали на Майдані 2014 року. Пророчі слова. "Вогонь запеклих не пече" – повторюють українські воїни на передовій сьогодні. Його вірші – не музейні експонати. Вони – зброя. Вони – ліки. Вони – голос, який кличе до свободи.

"Свою Україну любіть. Любіть її... Во врем'я люте. В останню тяжкую минуту за неї Господа моліть." Ці слова висічені в наших серцях. Коли українці читають "І на оновленій землі врага не буде, супостата", вони вірять, що так і буде. Коли повторюють "Борітеся – поборете", вони знають, що переможуть.

Справжній Шевченко – це не пам'ятник, не скам'янілий бюст. Він живий. Він у кожному, хто бореться за Україну.

Art - Андрій Єрмоленко

Усі реакції:

14 тис.14 тис.