БОГДАН ГАВРИЛИШИН «МІСІЯ-СВОБОДА»

 СІМ УРОКІВ ВІД БОГДАНА ГАВРИЛИШИНА

 

 БОГДАН ГАВРИЛИШИН «МІСІЯ-СВОБОДА»

Богдан Гаврилишин   (19 жовтня 1926 — 24 жовтня 2016)  - один із відомих у світі вчених, радників і консультантів з питань управління та міжнародних відносин. До його думки дослухалися політики й економісти багатьох країн. Він змінив кілька професій, набувши багатого практичного досвіду з функціонування різноманітних організацій, а також з аналізу ефективності суспільств. Серед найяскравіших прогнозів розвитку різних націй-держав — його передбачення про розпад СРСР більш ніж за 10 років до події


 

На сайті благодійного фонду Богдана Гаврилишина опубліковано дві його книги:

1. Гаврилишин Б. До ефективних суспільств: Дороговкази в майбутнє: доп. Римському Клубові / Б. Гаврилишин; упоряд. В. Рубцов.— Вид. 3-тє, допов.— К.: Унів. вид-во ПУЛЬСАРИ, 2009.— 248 с.
2. Гаврилишин Б. Д. Залишаюсь українцем: спогади / Богдан Гаврилишин.— К. : Унiв. вид- во ПУЛЬ СА РИ, 2011.— 288 с.

У книзі “Залишаюсь українцем: спогади” головний редактор газети “День” Лариса Івшина, опублікувала статтю “Реліктовий перспективний українець, або Сім уроків від Богдана Гаврилишина”.
 
 
“В отчому домі, розповідав Богдан Гаврилишин, було тільки дві книги — Біблія й «Кобзар» Шевченка.
Відтак Великі книги задали високу планку. Це перший урок, важливий для молоді сьогоднішнього світу.
Велика книга духовно зосередженому читачеві може дати значно більше, ніж безсистемне та невпорядковане поглинання терабайтів глобалізованого інформаційного простору. Але сприйняття та засвоєння таких текстів було б неможливе без благодатного етичного ґрунту, розумової чутливості, цінностей, привнесених у світ Богдана Дмитровича вже в ранньому віці. Зі спогадів відомо, що його батькові доводилося бувати у світах, бачити, як живуть люди там.
 
Другий ключовий урок: правильні пропорції світу.
Переконана: ще тоді сформувався широкий горизонт майбутнього члена Римського клубу.
Живій душі, що прагне росту, важливо знати, що у світі є велика мрія. Потрібно щодня ставати на крок ближчим до неї. Думаю, вже на ранньому етапі Богдан Гаврилишин розвинув у собі той колосальний, але вибірковий, інтелектуальний апетит, який упродовж життя дозволяє йому нанизувати цінні знання на вже сформовану ціннісну систему.
 
Потім на його життєвому шляху зустрінуться справжні велетні. Назву лише двох. Митрополит Андрей Шептицький, благословення якого Богдан Дмитрович досі згадує зі вдячністю. А ще Отто фон Габсбург.
І це урок третій: роль особистості в житті іншої особистості.
Для мене, редакції «Дня» і наших читачів важливо, що саме Богдан Дмитрович написав спеціально для газети свій спогад про неймовірну особистість, справжнього нереалізованого Короля, який відійшов у кращий світ у липні цього року (див. статтю «Спогад про Отто фон Габсбурга» у «Дні» №119 від 12 липня 2011 року). Великий українець написав про великого австрійця і доброго друга нашого народу. Як все ж таки важливо, щоб українці, які все ще мають чимало привнесених комплексів, змогли оцінити розкіш мислити в унісон із неординарними особистостями.
Свою знамениту книгу «До ефективних суспільств: Дороговкази в майбутнє» видатний вчений написав 1979 року англійською мовою. Після цього книга з’являється у перекладі німецькою, французькою, іспанською, японською, корейською, а згодом польською мовами. Україна на той час перебувала в «консервній банці» Радянського Союзу, щільно закритій та ізольованій від надзвичайно цінних знань. На видання своєї книги рідною мовою, як зазначав автор, довелося чекати до 1990 року. Часу великих змін.
 
Урок четвертий: як виглядає дієвий патріотизм.
Як тільки з’явилася перша можливість, Богдан Дмитрович приніс в інтелектуально збіднений український простір найцінніше з того, що надбав, — сучасні знання — Світову Проблематику.
Наше знайомство з Богданом Гаврилишиним також відбулося в ореолі освіти. З виходом першої книги із «Бібліотеки «Україна Incognita» я запланувала Маршрут №1 університетами країни. Уже після першої зустрічі керівництво Ніжинського педагогічного звернулося до мене з проханням продовжити інтелектуальне спілкування зі студентами. Я замислилася: знайомство з ким може бути найбільш переконливим, хто втілює розуміння широкого світу й водночас має концентрований заряд українськості? Відразу подумала про Богдана Гаврилишина. І зателефонувала. Хоча на той час (а це був 2002 рік) ми заледве були знайомі, він із легкістю погодився на спільну подорож до Ніжина. Для когось це місто, можливо, — просто районний центр Чернігівської області, але для Богдана Гаврилишина Ніжинський університет — Альма-матер Гоголя! Це й продиктувало формат його спілкування зі студентами, яке особисто для мене відкрило надзвичайну людську щедрість та колосальний потенціал педагога в широкому смислі цього слова.
 
Урок п’ятий: могутня особистість, як правило, проста, очищена від суєти та марнославства.
Час від часу Богдан Дмитрович просто телефонує мені зі словами підтримки. Він дуже схвально відгукнувся про ідею Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді. І захотів знайти час особисто поспілкуватися з його членами. Саме він підтримав видання «Екстракту +200»— 11-ї книги з нашої газетної бібліотеки. А дізнавшись про роботу Літньої школи журналістики «Дня» цього року, Богдан Дмитрович відразу заявив про намір зустрітися зі студентами. Особисте знайомство стало для студентів, можливо, такого ж масштабу подією, як для Богдана Гаврилишина зустріч із його великими наставниками.
 
Урок шостий, висловлений самим Богданом Гаврилишиним: «Віддавати щось — приносить значно більше задоволення, аніж споживати самому».
У цьому звучить реліктовий перспективний українець.
Чимало наших співвітчизників різних хвиль еміграції, вписавшись у Західний світ, здобули пристойний рівень життя, але не так багато стали всесвітньо відомими публічними інтелектуалами, не забуваючи при цьому, що вони — українці. Із вдячністю можемо згадати Івана Лисяка-Рудницького, Євгена Маланюка, Уласа Самчука, Романа Шпорлюка...
Богдан Гаврилишин поїхав з України ще 1943 року. За цей час пройшов шлях від табору для переміщених осіб до визнання у світових колах, викладання в 70 країнах та консультування світових компаній. Він живе переважно за  кордоном, але завжди залишається українцем. Знає багато мов, але його українська — природна й милозвучна.
 
Урок сьомий — визначальний, він звучить майже як національна ідея: ідентичність і модернізація.
Коли йдеш, українцю, у великий світ, не обов’язково ставати німцем, росіянином чи американцем.

Приклад Богдана Гаврилишина для української молоді можна сформулювати так: не бійтеся самостійно мислити і відважно мріяти.”.

15 мовних помилок, яких давно варто позбутися

 9 листопада відзначаємо День української писемності та мови. Ще маєте час позбутися нарешті найбільш прикрих мовних помилок. 

Будь ласка, пишіть окремо «будь ласка» 

Це усталене словосполучення пишеться окремо, без дефіса та виділяється з обох боків комами. Тут немає частки «будь-», а є окреме слово. Це змінене словосполучення «будьте ласкаві». 

На жаль, дехто неправильно пише «на жаль»

Теж пишемо окремо та виділяємо комами. Прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, але в яких іменник зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, пишемо окремо. Можна уявити речення, де значення слова «жаль» цілком зрозуміле: «На жаль наклався ще й біль». Тим паче, правило працює, якщо між словами можна додати означення до цього іменника. Наприклад: «На превеликий жаль». 

Внаслідок роздумів заміняємо канцеляризм «у результаті» 

Внаслідок  — це прийменник, що утворений із поєднання непохідного прийменника «в» та іменника «наслідок». Такі складні слова за правилами української мови маємо писати разом. А ось прийменникова сполука «в результаті» пишеться завжди окремо.

З-поміж прийменників запам’ятайте «з-поміж»

Складні прийменники, першою частиною яких є «з-» та «із-», пишуться через дефіс. 

Я рахую решту

Поширена помилка, яку можна почути навіть у публічних промовах: казати «Я рахую» у значенні «Я вважаю».  Це калька з російської. Заразом варто запам’ятати українське слово «решта». У магазинах ми беремо саме її, а не «здачу». Колись цей варіант вважався допустимим, але в українській мові уникають скалькованих віддієслівних іменників. А замість «здача іспитів» правильно казати «складання іспитів».

Перекрутити можна мимохіть те слово, яке вчили мимохідь

Все просто: два різні слова — два різні сенси. Мимохіть — без певного наміру, ненароком, всупереч власній волі. Мимохідь — не зосереджуючись на чомусь; на бігу, по дорозі. Тобто речення означає: «Не хотіли перекрутити слово, але так сталося, бо вчили його не ретельно, не зосереджуючись». 

Протягом осені не стій на протязі

Ще одна типова помилка: калька «на протязі чогось» замість «протягом чогось». Тому що протяг — це потік повітря, що в замкненому просторі виникає через отвори, розташовані один проти одного. Скажімо: «У квартирі — протяги». Коли ж маємо сказати щось про проміжок часу, слід говорити «протягом» або «впродовж». 

Бракує знань, бо був відсутній на уроці

Відсутній — так ми кажемо зазвичай про істоту. Якщо ж чогось не вистачає, тоді краще сказати «бракує». 

При нагоді ця річ стане мені в пригоді

Теж різні слова з різними значеннями, які регулярно плутають. «Нагода» — це зручні обставини, момент, який підходить для чогось. А ось «пригода» — це потреба, користь або ж несподівана подія. Тож речення можна пояснити так: «У потрібний момент ця річ буде мені корисною». 

Навчаємо практичних навичок

Плутанина інколи виникає з відмінком іменника, який іде після дієслова «навчати». Навчати можна лише чогось, а не чомусь. 

Брав участь та посів перше місце 

Скальковану конструкцію «приймати участь» завжди варто замінювати на стилістично правильний варіант «брати участь». А місця, відповідно, не «займають», а «посідають». 

Вчитель дозволяє повторювати, бо це дає змогу запам’ятати 

«Дозволяти» — це слово в українській мові переважно має значення «давати дозвіл». Якщо ж вживається не в прямому значенні, а йдеться про якусь отриману можливість, краще використати варіант «давати змогу». 

Перебувають біля школи, що розташована на вулиці

Слово «знаходитися» у значенні «десь перебувати, розміщуватися» не вживаємо. Замість цього є такі слова: «розташовуватися» — про географічне положення, «міститися» — входити до складу, бути всередині, «перебувати» — людям у певному місці. 

За що ми любимо нашу милозвучну мову

У нас є унікальні кольори: барвінковий (світло-блакитний, колір квітів барвінку), жаристий (яскраво-червоний, колір жару), капуциновий (відтінок коричневого), миртовий (відтінок темно-зеленого), смарагдовий (яскравий відтінок синювато-зеленого, колір коштовного смарагду), кубовий (насичено-синій, індиго), бразолійний (глибокий темно-синій, колір сандалу), прюнелевий (відтінок чорного, колір стиглих ягід шовковиці), кармазиновий (темно-малиновий). 

Маємо двадцять синонімів до слова «любов»: кохання, любощі, любість, любва, близькість, роман, фіґлі-миглі, амури, прив’язаність, відданість, повага, пошана, шаноба,  інтерес, потяг, пристрасть, уподоба, жага, захопленість, жадання.

Десять синонімів до слова «вчитель»: напутник, направник, наставник, викладач, викладовець, навчитель, педагог, освітянин, просвітник, просвітянин. 

е-підручники

 

Устаткування ПГХ

Зайцева Г. Т. Технологія виробництва борошняних кондитерських виробів

Г. Шумило. Технологія приготування їжі

В. Доцяк. Технологія приготування їжі

Збірник рецептур Клопотенка

Збірник технологічної документації

збірник технологічних карток страв

Клименко. Технологія м'яса і м'ясних продуктів

Н. Пятницька. Організація обслуговування в ЗРГ

Архіпов В.В. Організація ресторанного господарства

Мостова. Організація обслуговування в ЗРГ

Культурологія

Основи фізіології, гігієни та санітарії харчування

Основи правознавства

6 листопада – День визволення Києва від нацистів

На 4 годину ранку 6 листопада 1943 року Київ повністю визволили від нацистських військ. Того ж дня Москва салютувала звитяжцям, і вперше за війну пролунало 24 залпи з 324 гармат. Завдання командування — визволити столицю України до 26-ї річниці Жовтневої революції — виконане. Якою ціною, нікого не хвилювало. А тим часом Київська наступальна операція 1943-го коштувала життя, за різними даними, від 417 до 800 тисячам червоноармійців. Для порівняння — німці в боях за Київ втратили, за даними істориків Олександра Лисенка й Івана Муковського, 15 тисяч вбитими та 26 тисяч пораненими…

 Битва за Київ

Як це було

    

У нашому закладі освіти пройшли заходи в рамках відзначення Всеукраїнського дня бібліотек. В інтерактивній читальні проходив день відкритих дверей «Бібліотек@ - вікно у світ», на якому учасники освітнього процесу мали змогу переглянути виставки нової фахової літератури, «продегустувати» повчальні  бібліотечні смаколики, поринути у віртуальну екскурсію бібліотеками України та світу, зробити фото біля імпровізованої фотозони, а також долучитися до флешмобу#Люблю_читати_ДНЗ_КиївськеОВПУХТРС.

 Заходи спрямовані на популяризацію та мотивацію до читання паперових книг.

80 років трагедії Бабиного Яру

 ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ФІЛЬМ

"БАБИН ЯР У ПОШУКАХ ПАМ'ЯТІ"

(для перегляду фільму натисніть на зображення)

 

Трагедія Бабиного Яру

ДО ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ДНЯ БІБЛІОТЕК!

Бібліотека море книг
Бібліотека – храм науки...
Переступайте наш поріг,
Беріть скарби нетлінні в руки
Вони – це згусток давнини,
Вони – це всіх епох розмова
Вони прийшли із давнини
Як наша виспівана мова.

30 вересня - ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕНЬ БІБЛІОТЕК

   Бібліотека – древня і вічно юна оселя людського розуму. Все життя всесвіту зосереджено у цьому магічному кристалі, що називається – бібліотека.

   Ще у давнину людина почала збирати книги. Багаті правителі вважали за свій обов’язок та честь мати при своїх палацах бібліотеки. Тоді й слова такого не було «Бібліотека», а зібрання книг уже існувало. Їх називали – «Пристанище мудрості», «Аптека для душі», «Дім порад і наставлень».

Бібліотека... Тиша.. Століття...
Тут книги розумні спокійно живуть
У тихій величній світлиці,
А двері широко відкриті ведуть
До знань золотої скарбниці.
Герої романів, легенд, повістей,
Тут радо говорять із нами.
В книжках – відкриття всіх великих людей,
Думки, що хвилюють віками.

Шановні гості! Шукайте посилання на бібліотеки на сторінках блогу

Бібліотека української літератури

10 онлайн-бібліотек, де можна скачати та почитати книги українською

22 вересня – День захисту слонів

Наші предки колись вважали, що саме на слонах і тримається наша грішна земля. Чому на слонах? Бо вони міцненькі й великі: у висоту сягають 2,5—3,5 м, в довжину до 4—4,5 м, а вага становить до 7,5 тон. Цілком можна їх уявити в ролі тримачів, чому ні? Але в якийсь момент Земля стала для слонів заважкою. Чому? Читайте за лінком

ІСТОРІЯ ПРО ТЕ, ЩО НАСПРАВДІ НАШУ ЗЕМЛЮ ТРИМАЮТЬ СЛОНИ

 

КНИГ З ПСИХОЛОГІЇ, які допоможуть краще зрозуміти себе і світ навколо.

Всі книги з переліку Ви можете вільно завантажити за посиланням нижче

10 книг з психології

22 вересня - День партизанської слави

Партизани – наша сила, наша гордість.

Партизани – це ті сини України,

перед якими скинули шапки цілі століття,

якими пишаються цілі покоління

і складають про них думи і пісні.

Це невмирущий символ безсмертя

нашого доброго і чесного народу.

Олександр Довженко

 

День партизанської слави відзначається у всіх регіонах України, як данина всенародної поваги та вшанування пам'яті усіх тих, хто під час Великої Вітчизняної війни боровся за свободу своєї країни, свого народу не шкодуючи ні сил, ні власного життя

З метою вшанування подвигу партизанів і підпільників у роки Великої Вітчизняної війни 22 вересня у інтерактивній читальні ДНЗ « Київське ОВПУХТРС» проведено годину пам’яті «Подвигу жити вічно», організовано   історичний лист-екскурс «Пішли в похід, ввійшли в легенди», а також здобувачі освіти мали нагоду переглянути цикл документальних фільмів про партизанську боротьбу українського народу проти ворога.

 

 хай вам хочеться вчитися ✨

 

Не дивлячись на те, що багатьом визнаним і компетентним військовим історикам вдалося майже в найдрібніших подробицях, відтворити хід подій тих далеких років і знайти відповідь на безліч питань, перед нами напевно ще на тривалий час залишиться незрозумілим одне - чому за права, благополуччя і прогрес однієї частини людей, об’єднаних якоюсь загальною ідеєю, обов’язково повинні розплачуватися своїм життям, здоров’ям і перспективами інші?

22-е червня 1941-го року, 4:00 ранку, мить ..., і шквал крові, болю і смерті. Він тривав кілька довгих років, одних із самих довгих років в житті тих, кому вдалося пережити весь цей жах на нашій землі. А багатьом не вдалося. Не судилось пережити цю мить, адже це тільки мить у тисячолітній історії всього нашого людства. Невже ми забули про це?

Кожен раз в цей День ми згадуємо. Згадуємо про тих, хто так і не повернувся з цієї війни. Про тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу. Про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані іншими людьми. Людьми, схожими на нас. З тими ж бажаннями, з тією ж жагою до життя. Людьми з сім’ями, у багатьох з яких теж були діти, і може даже онуки. І, напевно, вони теж хотіли жити в мирі та злагоді ...

Пам’ять - хитра штука. Вона частенько зраджує нам. А потім знову 22-е червня 1941-го року, 4:00 ранку, мить ... і ...

Ніхто не забутий! Ніщо не забуте! Так ми говоримо своїм дітям. Ми стали передавати це з покоління в покоління. Ми закріпили цю пам’ятну дату в наших серцях. Вона є в наших національних календарях: Україна встановила цю дату Указом Президента України від 17-го листопада 2000-го року № 1245/2000, вона має назву «День скорботи і вшанування пам’яті жертв Війни в Україні». Ми пам’ятаємо. Ми сумуємо. Але чи є надія уникнути повторення подібного віроломства і насильства по відношенню до нас і наших дітей?

Вона є. Залишивши образи, ми навчилися прощати. Ми вміли прощати завжди. Прощати і не ображатися на людство за те, що воно допустило подібний хід розвитку подій. Ми навчилися любити. Любити тих, хто дорогий нам, хто поруч з нами. Любити життя, а не смерть, ненависть і агресію. Тому ми виграли тоді. Тому перемагаємо зараз. І не дай нам Бог забути про це!