ЯК НАМ РОЗВІРТУАЛІЗУВАТИСЬ💥

 «Я не робот» – ставимо ми традиційну галочку, навігуючи в цифровому морі та відвідуючи сайти й ресурси, які стали вже для нас життєвими причалами.
Щоденно перед цифровими екранами проводимо близько 11 годин, згідно з дослідженнями. Ці тенденції в епоху ковід посилились і надалі посилюватимуться.

🍀Тож ми конче потребуємо офлайнового простору. І не лише для різноманіття, а й для того, щоб уберегти себе від слабоумства. І це не перебільшення.
Поява комп’ютерів та мобільних телефонів полегшили нам життя й наші мізки дуже розслабились. Згідно з новітніми дослідженнями, префронтальна кора головного мозку людини – так звана «виконавча частина» мозку - під час сидіння за комп’ютером майже не функціонує.

 
Виникає питання: що робити?

Окрім як свідомо відволікатись від цифрових екранів, фахівці радять писати від руки. ✍Тактильні рухи, коли ми пишемо, стимулюють наш розум значно ефективніше, ніж клацання клавіатурою. Ми навіть інформацію пам’ятаємо довше, аніж коли її просто «споживаємо» в інтернеті. А ще можна поринути з головою в історію роману, гортаючи сторінки книги на лавочці парку чи скверика, пройтися по березі озерця чи річки і милуватися весняним прохолодним сонечком та співом перших пташок.

Цифрова епоха спонукає нас до забудькуватості. Ми забуваємо навіть те, що, здавалося б, ніколи не могли забути: відчуття прекрасного, кохання, зради, про що шепотіли й чого кричали, забуваємо, зрештою, ким були.
А забувати не варто, адже зазвичай всі наступні рішення ми ухвалюємо, базуючись на своєму попередньому досвіді. 💬
#Справжні_історії 
Більше цікавих та оригінальних історій можна почитати на новому популярному сайті: http://www.istoriyi.org.ua/