хай вам хочеться вчитися ✨

 

Не дивлячись на те, що багатьом визнаним і компетентним військовим історикам вдалося майже в найдрібніших подробицях, відтворити хід подій тих далеких років і знайти відповідь на безліч питань, перед нами напевно ще на тривалий час залишиться незрозумілим одне - чому за права, благополуччя і прогрес однієї частини людей, об’єднаних якоюсь загальною ідеєю, обов’язково повинні розплачуватися своїм життям, здоров’ям і перспективами інші?

22-е червня 1941-го року, 4:00 ранку, мить ..., і шквал крові, болю і смерті. Він тривав кілька довгих років, одних із самих довгих років в житті тих, кому вдалося пережити весь цей жах на нашій землі. А багатьом не вдалося. Не судилось пережити цю мить, адже це тільки мить у тисячолітній історії всього нашого людства. Невже ми забули про це?

Кожен раз в цей День ми згадуємо. Згадуємо про тих, хто так і не повернувся з цієї війни. Про тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу. Про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані іншими людьми. Людьми, схожими на нас. З тими ж бажаннями, з тією ж жагою до життя. Людьми з сім’ями, у багатьох з яких теж були діти, і може даже онуки. І, напевно, вони теж хотіли жити в мирі та злагоді ...

Пам’ять - хитра штука. Вона частенько зраджує нам. А потім знову 22-е червня 1941-го року, 4:00 ранку, мить ... і ...

Ніхто не забутий! Ніщо не забуте! Так ми говоримо своїм дітям. Ми стали передавати це з покоління в покоління. Ми закріпили цю пам’ятну дату в наших серцях. Вона є в наших національних календарях: Україна встановила цю дату Указом Президента України від 17-го листопада 2000-го року № 1245/2000, вона має назву «День скорботи і вшанування пам’яті жертв Війни в Україні». Ми пам’ятаємо. Ми сумуємо. Але чи є надія уникнути повторення подібного віроломства і насильства по відношенню до нас і наших дітей?

Вона є. Залишивши образи, ми навчилися прощати. Ми вміли прощати завжди. Прощати і не ображатися на людство за те, що воно допустило подібний хід розвитку подій. Ми навчилися любити. Любити тих, хто дорогий нам, хто поруч з нами. Любити життя, а не смерть, ненависть і агресію. Тому ми виграли тоді. Тому перемагаємо зараз. І не дай нам Бог забути про це!

Василь Стефаник – майстер української новели!

      Василь Семенович Стефаник – відомий український письменник, майстер експресіоністичної новели, громадський діяч, дуже талановитий прозаїк, майстер української експресіоністичної новели.

      Василь Стефаник — один із представників «Покутської трійці» (умовне об’єднання трьох українських письменників: Василя Стефаника, Леся Мартовича та Марка Черемшини).

     Назва походить від регіону, оскільки усі троє були з Покуття. Завдяки постійній та тісній співпраці молоді письменники пройшли так звану Франкову школу та сформувалися під його безпосереднім впливом. Саме І. Франко брав активну участь у становленні та формуванні таланту Стефаника, Мартовича та Черемшини.

    Літературну діяльність В. Стефаник розпочав поезіями в прозі (1896-1898 рр.). У жовтні 1897 р. на сторінках чернівецького часопису «Праця» була надрукована новела «Виводили з села», пізніше — новели «У корчмі», «Стратився», «Синя книжечка» та «Сама саміська», які одразу зробили його широковідомим українським письменником.

      Ці твори ввійшли до першої збірки В. Сте­фаника «Синя книжечка» (1899 р.). Пізніше виходили книги новел «Камінний хрест» (1900 р.), «Дорога» (1901 р.), «Моє слово» (1905 р.), «Земля» (1926 р.).   

     Шанувальники творчості митця називали його, за висловом Марка Черемшини, «поетом мужицької розпуки».

     Для творчості В. Стефаника характерна експресіоністична (від лат. expression — вираження) манера письма, що передбачає вираження глибини й ірраціональності психології навіть звичайної людини через зовнішню напругу її переживань та емоцій.

     Василь Стефаник прагнув виразити духовне (приховане) через реальне (зовнішнє), звернути увагу на духовну деградацію сучасного йому світу, зрозуміти сенс страждання і смерті людини. Звідси випливає його увага до оригінальних і незвичних епітетів і порівнянь, майстерне використання діалогів, лаконізм та фрагментарність письма».

     Коротенька біографія. «Василь Стефаник народився 14 травня І871 р. в с. Русів Снятинського повіту на Станіславщині (нині — Івано-Франківщина) у сім’ї заможного селянина.

    Після навчання в школах у с. Русові та м. Снятині він 1883 р. вступив до польської гімназії у м. Коломиї. Тут зав’язалася дружба В. Стефаника з Л. Мартовичем. За українську громадсько-політичну діяльність їх обох у 1890 р. виключили з гімназії. В. Стефаник переїхав до Дрогобича і вступив до місцевої гімназії, яку закінчив 1892 р. Того ж року він вступив на медичний факультет Краківського університету, де вчився до 1900 р. У вересні 1903 р. В. Стефаник відвідав Наддніпрянську Україну: був присутнім на відкритті пам’ятника І. Котляревському в Полтаві й зустрічався з Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинсь­ким та ін. З 1903 р. В. Стефаник постійно жив у селі: до 1909 р. — у Стецеві, а потім до кінця життя — у Русові.

     1907 року письменник став заступником депутата австрійського парламенту В. Охрімовича. Після того як 1908 року В. Охрімович зрікся мандату, В. Стефаникові довелося виконувати обов’язки депутата аж до розпаду Австро-Угорської імперії 1918 р. У період визвольних змагань В. Стефаник брав участь у роботі Української національної ради Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), у складі делегації ЗУНР відвідав Київ під час проголошення соборності українських земель 22 січня 1919 р. Перебуваючи в тій частині України, що була під владою Польщі, В. Стефаник активно цікавився подіями в УРСР, відсилав до радянсь­ких журналів («Вапліте», «Червоний шлях», «Плуг») свої нові твори. Відгуком на літературну дискусію 1925-1928 рр. стала новела «Межа» (1926 р.), яка мала при­святу «М. Хвильовому» і була надрукована у «Літературно-науковому віснику», що його редагував Д. Донцов».

      Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/s/stefanik-vasil/3566-biografiya-vasilya-stefanika-korotko-najgolovnishe Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.uaмер Василь Стефаник 7 грудня 1936 року.

  Твори Василя Стефаника дуже цікаві, захоплюють й підкорюють читача, хочеться читати й читати …

  До Вашої уваги твори Василя Стефаника, які пропонуємо  читати on-line.

   Дуже цікавий збірник «Вибрані новели», до якого увійшли найвідоміші твори письменника. Героями цих новел є прості селяни, письменник змальовує їхні психологічні портрети у найбільш напружені моменти життя. До найкращих творів автора відносяться такі новели як «Камінний хрест», «Новина», «Сини», «Марія», «Кленові листки», «Моє слово», «Сама-самісінька» та ін.

   Читаймо твори Василя Стефаника за адресами:

- Марія - https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=338

- Камінний міст - https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=336

- Вибрані твори -    https://uk.bookmate.com/books/tQ1MUSyh

- Новина -    https://uk.bookmate.com/books/X0d9lhw7

 https://vasylstefanykclub.wordpress.com/

Україна - європейська держава

 

Щороку кожної  третьої суботи травня в Україні відзначається День Європи відповідно до Указу Президента № 339/2003 від 19 квітня 2003 року. У 2021 році День Європи в Україні припадає на 15 травня.

Українська держава, маючи великий природний, економічний, культурний, інтелектуальний потенціал, здатна зайняти гідне місце серед народів Європи і світу. Українська нація прихильна загальним європейським цінностям, міцно пов'язана з іншими народами однією історією Європейського континенту.

Україна, до речі, є єдиною країною - не членом Європейського Союзу, в якій День Європи святкується на найвищому рівні.

Для українців це особливий день. Ще з античних часів Україна є повноправною та невід’ємною частиною європейської спільноти – великої родини, об'єднаної прогресивними демократичними поглядами. Цей день – чудовий привід вкотре засвідчити прагнення України жити в мирі та злагоді, будувати своє майбутнє в колі країн об’єднаної Європи.

Цікаві факти про Європу

10 фактів про країни ЄС, які мало хто знає

Маю знати

День пам’яті та примирення і 76-та річниця перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

 

Сьогодні і завтра

День пам'яті та примирення: пам'яті жертв Другої світової війни та примирення між країнами-учасниками війни.
Найкраще і найповніше за наші будь-які слова скаже ця стаття, що опублікував Український інститут національної пам`яті
Про те, як було і як є зараз. Вся правда про Акт капітуляції Німеччини. Про внесок українців. Про наслідки.
Про мак пам’яті і символ пам’яті у світі.
І про “георгіївську стрічку” як елемент російської пропаганди.
Там також є корисні посилання та матеріали.
А найщиріше пам’ять бережуть очевидці. І книжки очевидців. Навіть, мабуть, більше художня література, щоденники.
Ви можете знайти самі книгу і так тихенько вшанувати пам’ять. Ось посилання на Каталог

 

Коли не спить далекий небосхил

І стелиться туманом сивина,

Наш гнівний голос чути із могил:

«ХАЙ БУДЕ ПРОКЛЯТА ВІЙНА!»

                                                      (з поеми «Стогін землі» О. Богачука)

Пропонуємо Вам познайомитися з літературою про народний подвиг в роки Другої світової війни. У романах і поемах, повістях, оповіданнях, віршах В. Сосюри, М. Бажана, О. Довженка, А. Дімарова розкрито різні етапи боротьби проти нацизму, оспівано героїзм тих, хто не шкодував свого життя заради Перемоги.
Книги українських та зарубіжних письменників чекають на Вас у бібліотеці, а поки що читайте за посиланням:

В. Биков «Альпійська балада» 
А. Дімаров «Біль і гнів»
О. Довженко «Україна у вогні» 

а також віртуальна екскурсія в Національний музей історії України в Другій світовій війні

          





        

Мій перший вірш написаний в окопі, 
на тій сипкій од вибухів стіні, 
коли згубило зорі в гороскопі 
моє дитинство, вбите на війні. 

Лилась пожежі вулканічна лава. 
Горіла хата. Ніч здавалась днем. 
І захлиналась наша переправа 
через Дніпро – водою і вогнем. 

Гула земля. Сусідський плакав хлопчик. 
Хрестилась баба, і кінчався хліб. 
Двигтів отой вузесенький окопчик, 
де дві сім'ї тулились кілька діб. 

О перший біль тих не дитячих вражень, 
який він слід на серці залиша! 
Як невимовне віршами не скажеш, 
чи не німою зробиться душа?! 

Це вже було ні зайчиком, ні вовком –
кривавий світ, обвуглена зоря! –
а я писала мало не осколком 
великі букви, щойно з букваря, –

той перший віршик, притулившись скраю, 
щоб присвітила поночі війна. 
Який він був, я вже не пам'ятаю. 
Снаряд упав – осипалась стіна. 

Л. Костенко 

 

26 квітня 35-ті роковини аварії на Чорнобильській АЕС.⚡️🔥🆘🗣☠️
Вашій увазі пропонується віртуальна екскурсія до музею Чорнобиля🖤🍎



Національний музей Чорнобиля

 26 квітня всією країною згадуємо атомну катастрофу на Чорнобильській АЕС, яка сталась 35 років тому, і наслідки якої ще впливають і, нажаль, ще будуть впливати на людей. Отже, перед вами 17 фактів про цю атомну аварію.
1️⃣ Чорнобильській катастрофі присвоїли всі сім балів з 7 можливих за міжнародною шкалою ядерних подій (INES), що зробило її найбільшою техногенною катастрофою тих часів. 
2️⃣ Ядерні дощі пройшли так далеко, що дійшли навіть до Ірландії.
3️⃣ 800 тисяч чоловіків ризикували своїм життям та здоров'ям, аби запобігти наслідкам аварії і стабілізувати ситуацію. Вони трудилися в зоні підвищеного ризику, піддаючись впливу радіації. 25 тисяч з них померли, а понад 70 тисяч стали інвалідами.
4️⃣ 20% з цих смертей були самогубствами.
5️⃣ Грінпіс стверджує що аварія в Чорнобилі стала причиною смерті від раку близько 90 тисяч осіб по всьому світу.
6️⃣ Більше 5 мільйонів людей живуть в районах, які вважаються «забрудненими» радіоактивними речовинами після аварії.
7️⃣ Аварія на Чорнобильській АЕС визнана найсерйознішою і гіршою аварією в ядерній історії людства.
8️⃣ Область, що потрапила в списки «забруднених», визнали одним з найбільш унікальних світових заповідників з процвітаючою популяцією вовків, оленів, бобрів, орлів і інших тварин.
9️⃣ На кожному відреставрованому будинку в Чорнобилі, на сьогоднішній день є напис, де зазначено ім'я власника цієї нерухомості.
🔟 Витік радіації пофарбувала ліс, що знаходиться неподалік, в яскраво рудий колір. З тих пір йому дали назву «Рудий ліс»
1️⃣1️⃣ На сьогоднішній день психологічні розлади, викликані цією аварією, стали найбільшою проблемою громадської охорони здоров'я.
1️⃣2️⃣ Дивно, але рівень смертності від раку та інших наслідків Чорнобильської катастрофи, виявився нижчим ніж побоювалися спочатку.
1️⃣3️⃣ Білорусія отримала 70% шкідливого забруднення з Чорнобиля.
1️⃣4️⃣ За даними Американської Комісії Ядерного Регулювання 28 робочих ЧАЕС померли протягом 4-х місяців після аварії.
1️⃣5️⃣ Близько 97% радіоактивних речовин залишилися в напівзруйнованому саркофазі ЧАЕС.
1️⃣6️⃣ Офіційні джерела стверджують, що потрібно буде до 100 років, перш ніж станція буде повністю списана.
1️⃣7️⃣ 200 тонн радіоактивних матеріалів досі перебуває в реакторі Чорнобильської АЕС.
На фото кадр з серіалу від американської компанії HBO "Чорнобиль"
Джерело: сайт cikavo-znaty

Великдень в Україні

     Великдень – найбільш шановане й радісне християнське свято. Великодня трапеза є таким собі апофеозом кулінарної майстерності, адже до цього віряни впродовж 40 днів дотримувалися суворого Великого посту.

    На Великдень в Україні традиційно накривають багатий стіл з різними м’ясними та рибними стравами, салатами, десертами і вином. Однак чільне місце на святковому столі, звісно ж, займають паска з крашанками і писанками.

    До Світлого Христового Воскресіння, яке цьогоріч святкується 2 травня, залишилися лічені дні, тож господиням слід визначитися зі святковим меню: що обов’язково слід приготувати, а якими стравами можна урізноманітнити великодній стіл.

 Тут підібрані посилання, за якими ви зможете скласти власне великоднє меню та кошик, а також познайомитися з традиціями та особливостями святкування Пасхи в різних регіонах України. Смачної паски, гарних свят та будьте здорові💚💚💚

Як святкують Паску в різних регіонах України

Орнамент писанок в різних регіонах

Великодні рецепти пасок в різних регіонах

Навколо традицій

Великодній кошик

Оформлення Великоднього кошика

Великодні страви

Страви на Великдень 2021: що приготувати, рецепт смачної паски та як її прикрасити

Великоднє меню: кращі рецепти до Великодня

10 незвичайних українських страв, про які всі забули

Великодній стіл: Рецепти Поділля

Великодній стіл: Рецепти Слобожанщини

Галицький смакопис

Страви на Великдень, Пасху

Що їдять українці в різних областях (КАРТА)

Чим пригощають у різних куточках країни?

 

Сьогодні хочу розповісти про українських письменників-номінантів на Нобелівську премію з літератури.

Чи знаєте ви що... українські письменники, які відомі майже кожному українцю, були номінантами Нобелівської премії з літератури? Щоправда з різних причин, на жаль, вони не ввійшли у списки лауреатів; і – найцікавіше – кандидатури представлених письменників висували відомі зарубіжні та впливові особистості. Це вкотре доводить, що українська література мала неабияку вагу за кордоном.

Іван Франко. Кандидатуру Івана Франка запропонував професор та доктор філософії з Відня Йосип Застирець. Пропозицію професора підтримав також шведський історик Г. Гярне. Відомі дві причини, чому Франко так і не став лауреатом цієї премії. Перша – що лист від Застирця прийшов надто пізно, перелік номінантів був уже затверджений; друга причина – смерть Івана Франка.

Улас Самчук. Після того, як світ побачив трилогію «Волинь» Уласа Самчука, його кандидатуру на здобуття Нобелівської премії з літератури висунув журнал Торонто «Соврємєннік». Проте, аби її затвердити, забракло рекомендації нобелівського лауреата.

Василь Стус. Василь Стус – відомий український поет, перекладач, прозаїк, критик, літературознавець, правозахисник – теж у списку номінантів. Творчість Стуса була заборонена радянською владою, а самого поета на 12 років заслали до Сибіру. Кандидатуру Стуса висунув нобелівський лауреат Генріх Бьолль. Саме в той час Стус загинув в таборі політв’язнів, тому його кандидатуру так і не розглянули.

Микола Бажан – український радянський поет, перекладач, культуролог, громадський діяч. У 1970 році його кандидатуру на здобуття Нобелівської премії з літератури висунув Омельян Гріцак – відомий у світі український вчений – славіст і тюрколог.

Олесь Гончар – український радянський письменник, літературний критик, громадський діяч, перший лауреат премії імені Т.Шевченко, голова спілки письменників України. Його кандидатуру на здобуття Нобелівської премії з літератури висунула українська діаспора – після того, як у 1989 році з’явилося видання роману «Собор» англійською мовою.

📚

76 років тому в’язні найбільшого концтабору смерті Бухенвальд назавжди змінили хід історії людства – в інтернаціональному повстанні здолали нацистських катів .

Саме 11 квітня 1945 р. з його воріт вийшов останній в’язень. Ця пам’ятна дата увійшла в історію як Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів. 

Дахау, Равенсбрюк, Бабин Яр, Освенцім, Саласпілс, Треблінка, Собібор, Темвод, Моабіт і тисячі-тисячі інших «фабрик смерті»…

Відтоді пройшло багато часу, та страшні злочини проти людства не мають строку давності. Геноцид цілих народів, масові розстріли дорослих та дітей, тортури та непосильна каторжна праця в фашистських концтаборах за роки Другої світової війни знищили 18 млн. безневинних людей, серед них – 5 млн. українців..  

Все це – в нашій пам’яті назавжди.

Ми вклоняємося і віддаємо данину скорботи жертвам нацизму, які загинули у стінах таборів смерті. Помолімося за їхні душі.

Всесвітній день здоров'я

 7 квітня, щорічно відзначають Всесвітній день здоров'я, починаючи з 1950 року, саме тоді було засновано Всесвітню організацію охорони здоров'я в рамках ООН (ВООЗ). Мета святкування — підкреслити важливість здоров'я кожної людини і людства в цілому. У наш час здоров'я — це не відсутність хвороб, а фізична, психологічна, соціальна гармонія людини, її доброзичливе ставлення як до інших людей, так і до навколишнього середовища. Згідно з даними вчених, здоров'я залежить від багатьох чинників: більше ніж на 50% воно обумовлено способом життя людини, близько 40% — соціальними й природними умовами життя, 10% становить спадковість. Геніальний лікар і філософ Давнього світу Гіппократ стверджував, що яка діяльність людини, такою вона і є, такі і її хвороби. Висновок такий — необхідність вести здоровий образ життя була актуальною як в стародавньому світі, так і сьогодні, тому що він (здоровий образ) — є однією з найвагоміших умов та чинників формування, збереження і зміцнення здоров'я навіть у складних екологічних і соціально-економічних умовах, забезпечує високу працездатність, добре самопочуття, ефективну адаптацію до змін довкілля.

ВОЗ присвячує кожен щорічний Всесвітній день здоров'я будь-яким темам і проводить різні пропагандистські заходи, як в цей день, так і тривалий час після 7 квітня. Зокрема, їм приділяють увагу Генеральний секретар ООН і Генеральний директор ВОЗ в своїх щорічних посланнях, присвячених цьому дню.

У цей день кожен мешканець нашої планети має пригадати, що здоров’я людини залежить не тільки від зусилля лікарів. Тільки розуміння необхідності підтримувати своє здоров’я в формі, зміна способу життя і повагу до середовища проживання і екології на нашій планеті, допоможе спільно подолати навіть самі складні проблеми.

Тема Міжнародного дня здоров'я 2021 року - "Збудуємо більш справедливий, більш здоровий світ".

Здоров'я, за визначенням ВООЗ, це не просто відсутність хвороб. Здоров'я - це стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя.

2021 рік проголошений Міжнародним роком медико-санітарних і соціальних працівників. Таким рішенням ВООЗ закликає віддати належне їх самовідданій праці в боротьбі із пандемією COVID-19.

Благовіщення 2021: що можна робити та чого краще уникати

7 квітня українці відзначають Благовіщення. Поряд з Великоднем це - найбільше весняне свято. 
 
Відомий український етнограф Василь Скуратівський у книжці "Місяцелік" пише, що раніше селяни з особливою пошаною ставилися до нього, оскільки вважали, що Бог у цей день благословляє всі рослини, а тому було за великий гріх братися за будь-яку роботу. Особливо застерігали вагітних жінок, бо як працюватимуть, то, мовляв, відріжуть ногу своїй дитині.
Також існує повір'я, що навіть птиця на Благовіщення не в'є гнізда. За легендою, зозуля тому не має свого кубла й підкидає яйця в інші, що колись на свято вила гніздо. 
Цього дня господарі намагалися не брати яєць з кубел, бо вірили, що якщо доторкнутися до них рукою, то начебто вилуплюватимуться курчата з двома головами. 
Великим гріхом вважалося на Благовіщення позичати вогонь. Цей звичай зафіксований на всій території України.

7 квітня: варто зробити 

Щоб корови давали багато молока, ввечері, напередодні Благовіщення, наповнювали відра й дійниці водою, убезпечувались од відьом засівання маком-самосієм хлівів, спалювали старі постоли чи капелюхи, а попіл давали тим тваринам, які не звикали до пасовиськ. Крім того, в цей день намагалися не впускати до своїх осель чужих жінок і дівчат, щоб вони нібито "лиха не принесли". 
Якщо корова чи овечка приносили приплід на Благовіщення, то деякі селяни одразу ж різали його, "бо з таких добра не ждати".

Благовіщення 2021: як святкувати, традиції і прикмети свята
Якщо дівчата зустрічали ластівку, то брали в жменю землю й несли її на в город, щоб посіяти, — на тому місці обов'язково мав зійти кріп.
На Поліссі були переконані: якщо закопати в кінці посіву проскурку, то град обійде стороною таке збіжжя.
Особливі надії з цим святом пов'язували й пасічники. Дехто кидав у мед проскурку і підгодовував комах, щоб зубастими були; інші до медової сити (мед, розведений водою, або медовий відвар на воді - ред.) додавали червоного перцю і давали бджолам, щоб були здоровими. 

Гарних свят та будьте здорові💚💚💚