21 березня – Всесвітній День поезії.🗒🖋

 

Поезія - як живопис: один твір полонить тебе більше, якщо ти будеш розглядати його зблизька, а інший - якщо відійдеш подалі (Горацій)

Це свято було започатковане за ініціативи американської поетеси Тесу Уебб. Спочатку вона запропонувала відзначати Всесвітній день поезії 15 жовтня, у день народження великого мислителя, філософа і поета Вергілія. США і країни Європи охоче підтримали цю ідею.

Щорічно, до 1999 року, люди по всьому світу влаштовували маленькі неофіційні урочистості, оскільки 15 жовтня не було зафіксовано у календарі пам’ятних дат.

Згідно резолюції 30-ї сесії ЮНЕСКО, яка проходила в 1999 році в Парижі, було прийнято рішення щорічно відзначати Всесвітній день поезії(World Poetry Day) 21 березня.

Основна ідея цього свята полягає у збереженні зникаючих мов, розвитку літературного жанру, поширенні поетичного руху в усьому світі.

День поезії першими стали відзначати в американському штаті Огайо в 1938 році. Пізніше ініціатива поширилася і на інші території, охопивши всю планету.

У рамках цього дня проходить масштабний фестиваль поезії «Поетичні вечори Струги», організований в невеликому македонському містечку Струга в 1961 році. До 1966 року цей фестиваль отримав міжнародний статус і заснував премію «Золотий вінець», яку щорічно вручають найкращому поетові світу.

В Україні Всесвітній день поезії відзначають на державному рівні. У літературних музеях проходять лекції, що піднімають тему поетичної спадщини і сучасних ідей. У бібліотеках проводять презентації літературних новинок. У засобах масової інформації публікують вірші найбільш талановитих майстрів художнього слова, розкриваючи перед читацькою аудиторією нові тенденції у розвитку поезії.

Це цікаво

Віршована форма аж до епохи Відродження шанувалася в Європі як одна з основних умов краси і була практично єдиним інструментом перетворення слова на мистецтво.

Вважається, що перший поетичний твір був написаний у 23 столітті до нашої ери. Це вірші-гімни аккадської принцеси і верховної жриці, відомої як Енхедуанна.

Перші словники рим з’явилися ще в Середньовіччі.

️У Китаї поетів страчували за сумну поезію. Ідея такої цензури належала імператору Цяньлун. Він правив у XVIII ст. Сумними вважали вірші, у яких згадували минулі досягнення маньчжурської династії, до якої належав імператор.

Одну поезію можна було прочитати 2 848 способами. Поезію-паліндром, створила китайська поетеса Су Хуей у ІV ст. Поезія представляла квадрат з ієрогліфів розміром 29×29. Цю поему можна прочитати, переходячи квадратом вправо або вліво, по горизонталі, вертикалі і навіть діагоналі.

Найбільше цитують поета Вільяма Шекспіра. Десята частина оксфордського цитатника має рядки його сонетів, комедій і трагедій. За цитуванням перевершує Шекспіра лише Біблія.

️Поет Генріх Шиллер черпав натхнення від запаху гнилих яблук. Тарілка з ними завжди стояла у його кабінеті, коли він працював.

Першим видатним ренесансним українським поетом вважають Павла Русина з Кросна (народився близько 1470 р., а помер 1517 р.). Поет довго працював у Кракові, викладаючи у тамтешній академії, бував він в Угорщині, жив у Відні.

Однак першим з українців, хто почав писати латиномовні вірші, був Юрій Дрогобич (книга «Прогностичне судження…», 1483 рік).

Першим теоретиком віршового українського мистецтва є Мелетій Смотрицький (1577-1633). Думки про науку поезію він виклав у своїй знаменитій «Граматиці слов’янській», яка вперше вийшла в Ев’є 1619 року.

Перша друкована Антологія української поезії вийшла в Почаєві 1790 року – це був звід духовних віршів і пісень, що складався з чотирьох частин і містив у собі вірші, присвячені Богу, Богородиці, святим та іконам. Збірник містив 247 творів і називався «Богогласник». У XIX ст. книжка багато разів перевидавалася.

Перші українські поетеси. Найдавнішими українськими поетесами, імена яких відомі й про яких збереглися документальні свідчення, – інокиня Анисія Парфенівна і Анна Любовичівна, жили, очевидно, в кінці XVII – на поч. XVIII ст. і залишили акровірші, де вписано їхні імена.

Першими українськими поетесами ХІХ ст. вважають Марту Писаревську (1799-1874) і Олександру Псьол (1817-1887). Творів обох поетес збереглося зовсім мало. М. Писаревська за життя надрукувала лише один вірш «Петраркина пісня» (переспів із Петрарки – «Сніп», 1841), хоч написала значно більше. Її спадщина зберігалася довгий час у місті Вовчій (Волчанськ) на Харківщині в онуки поетеси, доля її натепер невідома. О. Псьол почала писати під впливом Т. Шевченка, її поетичний цикл «Три сльози дівочі» був відгуком на арешт кириломефодіївців, зокрема Т. Шевченка. Довгий час ці вірші приписували П. Кулішу. Деякі твори О. Псьол видавалися також за твори самого Т. Шевченка. Особливо любив поет вірш О. Псьол «Свячена вода» і навіть прохав друзів прислати йому цей вірш на заслання.

В Івана Франка (1856-1916) була оригінальна, ні на що не схожа манера написання віршів. Коли в нього виникала ідея, перш ніж записати свій витвір на папір, Іван Якович ходив довго кімнатою, шукав ритм, мугикав мелодію, а лише потім підбирав, наспівуючи, слова. І лише коли віршовані рядки та мелодія поєднувалися у гармонійну цілісність, поет переносив усе на папір.

Друга збірка поезій Миколи Вінграновського (1936-2004) «Сто поезій» завдяки старанням цензури вміщувала 99 віршів.

Страшні слова, коли вони мовчать. Літературний флешмоб

Шановні учасники освітнього процесу! Пропоную долучитись до літературного флешмобу, присвяченого українській поетесі Ліні Костенко. Дописуйте в коментарях відео, аудіо та друковані вірші. Я розпочала так👆👆👆👆😄

 

Володарка влучного слова

Ліна Костенко –  відома українська письменниця-шістдесятниця. У свої 91 років вона рідко з’являється на людях та всяко уникає публічності. Проте – поетеса продовжує говорити до нас віршами. Особливої уваги заслуговує інтимна лірика Ліни Костенко, яка влучає в саме серце.

 Здавалося б, про любов сказано так багато, що всі слова уже були чиїмись. Але  Ліні Костенко вдалося розповісти про кохання оригінально та проникливо. Інтимна лірика українки вражає та зачаровує! Тут зібрали для вас вірші Ліни Костенко про кохання, які не залишать байдужими.

Здобувачі освіти групи №42 мали нагоду прослухати вірші Ліни Костенко у виконанні знаменитостей, саму авторку та за бажанням декламувати вірші самостійно, а також розглянули тематичну викладку. Ось як це було

15 найпроникливіших віршів Ліни Костенко про кохання

***

Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.

А може, власне, і не в тому справа.

А головне, що десь вдалечині

Є хтось такий, як невтоленна спрага.

Я не покличу щастя не моє.

Луна луни туди не долітає.

Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.

Моя душа й від цього вже світає.

***

Очима ти сказав мені: люблю.

Душа складала свій тяжкий екзамен.

Мов тихий дзвін гірського кришталю

несказане лишилось несказанним.

Життя ішло, минуло той перон,

Гукала тиша рупором вокзальним.

Багато слів написано пером.

Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні.

Не раз хитнула доля терезами.

Слова як сонце сходили в мені.

Несказане лишилось несказанним.

***

Спини мене отямся і отям

така любов буває раз в ніколи

вона ж промчить над зламаним життям

за нею ж будуть бігти видноколи

вона ж порве нам спокій до струни

вона ж слова поспалює вустами

спини мене спини і схамени

ще поки можу думати востаннє

ще поки можу але вже не можу

настала черга й на мою зорю

чи біля тебе душу відморожу

чи біля тебе полум’ям згорю.

***

Я дуже тяжко Вами відболіла.

Це все було як марення, як сон.

Любов підкралась тихо, як Даліла,

А розум спав, довірливий Самсон.

Тепер пора прощатися нам. Будень.

На білих вікнах змерзли вітражі.

І як ми будем, як тепер ми будем?!

Такі вже рідні, і такі чужі.

Ця казка днів – вона була недовгою.

Цей світлий сон – пішов без вороття.

Це тихе сяйво над моєю долею! –

Воно лишилось на усе життя.

***

Напитись голосу твого,

Того закоханого струму,

Тієї радості і суму,

Чаклунства дивного того.

Завмерти, слухати, не дихать,

Зненацька думку перервать.

Тієї паузи безвихідь

Красивим жартом рятувать.

Слова натягувать, як луки,

Щоб вчасно збити на льоту

Нерозшифрованої муки

Невідворотну німоту.

Триматись вільно й незалежно,

Перемовчати: хто кого.

І так беззахисно й безмежно

Чекати голосу твого.

***

Я ніколи не звикну,
Я не вмію до тебе звикати.
Це за примхи мої ти так гарно мене покарав.

І приходять світанки, щоденних турбот адвокати
І несуть під пахвою тисячі різних справ.
Я кажу їм: світанки! Все на світі таке муруге,

Урожай суєти – залишається тільки стерня.
Скільки ми милувались! І кожного разу – вдруге!
Стільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.

***

Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму

на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, –

на сьогодні, на завтра, назавжди! –
ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,

на яку ти мене прирік.
То все разом, а ти – окремо.
І сьогодні, і завтра, й навік.

***

Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Лиш не зроби слухняною рабою,

не ошукай і крил не обітни!

Не допусти, щоб світ зійшовся клином,

і не приспи, для чого я живу.

Даруй мені над шляхом тополиним

важкого сонця древню булаву.

Не дай мені заплутатись в дрібницях,

не розміняй на спотички доріг,

бо кості перевернуться в гробницях

гірких і гордих прадідів моїх.

І в них було кохання, як у мене,

і від любові тьмарився їм світ.

І їх жінки хапали за стремена,

та що поробиш, – тільки до воріт.

А там, а там… Жорстокий клекіт бою

і дзвін мечів до третьої весни…

Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

***

І як тепер тебе забути?

Душа до краю добрела.

Такої дивної отрути

я ще ніколи не пила

Такої чистої печалі,

Такої спраглої жаги,

Такого зойку у мовчанні,

Такого сяйва навкруги.

Такої зоряної тиші.

Такого безміру в добі!..

Це, може, навіть і не вірші,

А квіти, кинуті тобі.

***

В дні, прожиті печально і просто,

все було як незайманий сніг.

Темнооким чудесним гостем

я чекала тебе з доріг.

Забарився, прийшов нескоро.

Марнувала я дні в жалю.

І в недобру для серця пору

я сказала комусь: – Люблю.

Хтось підносив мене до неба,

я вдихала його, голубе…

І не мріяла вже про тебе,

щоби цим це образить тебе.

А буває – спинюсь на місці,

простягаю руки без слів,

ніби жду чудесної вісті

з не відомих нікому країв…

Є для серця така покута –

забувати скоріше зло,

аніж те, що мусило бути

і чого в житті не було.

***

І не минає, не минає!

І вже, напевно, не мине.

Тривога душу розпинає:

а що, як любиш не мене?

Я по-латині: аморе, амо!

Невже від цього рятунку немає?

А море, мамо,

а море, мамо, теж не минає.

А море, амо, аморе, амо,

Аморе, амо! А ти єдин.

Я обламаю хвилинам пальці,

Щоб не сплітались в печаль годин.

Розпались хмари на міліграми,

і всох колодязь каламаря.

Куди забігти? Аморе, амо…

На карті місяця теж моря.

Чманіє сад од квітучої рясності.

Іду, збиваю росу хвощів…

Море Кризисів.

Море Ясності.

Море Дощів.

***

Циферблат годинника на розі

хуртовини снігом замели…

Нам з тобою, видно, по дорозі,

бо ішли й нікуди не прийшли.

Знов ті самі вулиці незрячі

і замету хвиля снігова.

Нам з тобою легко так, неначе

вітер нам підказує слова.

– Підкажи найлагідніше слово,

я його слухняно повторю.

Розгуляйся буйно і раптово,

заглуши усе, що говорю! –

Не було ні зустрічі, ні туги.

Не було пориву і жалю.

Я спокійна.

Я щаслива з другим.

Я тебе нітрохи не люблю.

А якщо заплачу і руками

я торкну ясне твоє чоло, –

нас не бачать леви біля брами:

левам очі снігом замело.

***

Не говори печальними очима

те, що не можуть вимовить слова.

Так виникає ніжність самочинна.

Так виникає тиша грозова.

Чи ти мій сон, чи ти моя уява,

чи просто чорна магія чола…

Яка між нами райдуга стояла!

Яка між нами прірва пролягла!

Я не скажу і в пам’яті — коханий.

І все-таки, згадай мене колись.

Ішли дві долі різними шляхами.

На роздоріжжі долі обнялись.

***

Як пощастило дівчині в сімнадцять,

в сімнадцять гарних, неповторних літ!

Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.

Вона ридає, але все як слід.

Вона росте ще, завтра буде вишенька.

Але печаль приходить завчасу.

Це ще не сльози – це квітуча вишенька,

що на світанку струшує росу.

Вона в житті зіткнулась з неприємістю:

хлопчина їй не відповів взаємністю.

І то чому: бо любить іншу дівчину,

а вірність має душу неподільчиву.

Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.

Як пощастило дівчинці в сімнадцять!

***

Недумано, негадано

забігла в глухомань,

де сосни пахнуть ладаном

в кадильницях світань.

Де вечір пахне м’ятою,

аж холодно джмелю.

А я тебе,

а я тебе,

а я тебе

люблю!

Ловлю твоє проміння

крізь музику беріз.

Люблю до оніміння,

до стогону, до сліз.

Без коньяку й шампана,

і вже без вороття,—

я п’яна, п’яна, п’яна

на все своє життя!

    В нашому закладі освіти продовжуються Дні вшанування пам'яті національного генія, патріота, достойного сина України Тараса Шевченка. Щоб ознайомились із життям поета, а також відчути серцем його геніальне, невмируще Слово ми пропонуємо книги, представлені на книжковій викладці "У думці Кобзаря живе могутня Україна"

    Тарас Шевченко… Його поезії складались на тернистих дорогах життя, писались то в мандрах, то в казематах, мережились при світлі білих ночей Півночі і в пісках закаспійських пустель, під самотнім сонцем вигнання. Струменить у них світлий образ Дніпра і мріє синя далеч українських степів. Неперевершений світоч української культури, геніальний поет, художник, мислитель, відомий не лише в Україні, але й у всьому світі. Поезія Шевченка є насправді світовим культурним явищем, яка знаходить відгук у серцях читачів. З нагоди Дня народження інтерактивна читальня підготувала для вас годину спілкування «Шевченко єднає Україну».

    Також, в рамках Шевченківських днів проходить челендж « Шевченкове слово лине над землею» Кожен учасник має змогу отримати приз, прочитавши поезію Шевченка.

Чекаємо вас!!!

Хто має бажання, проходьте за посиланням на онлайн-вікторину

ШЕВЧЕНКІАНА онлайн-вікторина

Всесвітній день письменника

Сьогодні великий день - Всесвітній день письменника. Щоправда, це свято відносять не лише до літераторів, але й до всіх представників так званої "четвертої влади". Його відзначають  журналісти, редактори, критики, культурологи... А ще ніколи не оминають читачі, закохані у книги. У світі День письменника вперше проголосили 35 років тому. В Україні його святкують вже дев’ятий рік. 

Хоч професія письменника з'явилася багато століть назад, майстри слова отримали своє свято лише у 1986 році на засіданні 48 конгресу Міжнародного ПЕН-клубу. Відтоді Всесвітній день письменника відзначають щорічно 3 березня.

Тарас Шевченко за своє життя написав 237 віршів і поем, Олександр Дюма-батько — 420 романів, Микола Гоголь працював над створенням «Мертвих душ» тільки стоячи, а Михайлу Булгакову знадобилося 12 років на написання роману «Майстер і Маргарита». Сьогодні в світі налічується близько 150-200 тисяч професійних письменників, і пишуть вони більш ніж 150 мовами.

З цих нечисленних фактів зрозуміло — професія письменника нелегка, багатогранна і заслуговує глибокої поваги. Саме тому і був створений Всесвітній день письменника. Його святкування ініціював ПЕН-клуб (PEN International) — правозахисна організація, яка об’єднує професійних письменників, які працюють у різних жанрах літератури.

Висловлювання відомих людей про письменницьку працю:

- "У письменника тільки і є один учитель: самі читачі" (Микола Гоголь).
- "Той, хто не сподівається мати мільйон читачів, не повинен писати ані рядка" (Йоганн Гете).
- "Найбільше вміння письменника – вміти викреслювати. Хто вміє і може викреслювати своє, той далеко піде" (Федір Достоєвський).
- "Бути цікавим – перший обов’язок маловідомого автора. Право бути нудним мають тільки ті письменники, які вже прославилися" (Едмунд Берк).
- "Література – це таке заняття, при якому потрібно знову і знову доводити, що у тебе є талант, людям, позбавленим будь-яких талантів" (Жюль Ренар).

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ТАРАСА ШЕВЧЕНКА. ОНЛАЙН-ТЕСТ

 

10 березня 1861 року у віці 47 років помер Тарас Григорович Шевченко. За своє коротке життя, він 24 роки провів у кріпацтві, 11 років – під слідством, і лише 12 років був вільним.

Ми підібрали для вас найцікавіші факти про Тараса Шевченка, яких можливо ви не знали, що дозволить по-іншому побачити багатогранну постать великого генія:

• За життя Шевченко намалював 1300 картин, портретів, малюнків, офортів, ескізів тощо, з яких дійшли до нас близько 800 робіт.
• Вірші Тараса Шевченка перекладені більш ніж ста мовами світу і навіть мовою есперанто;
• Шевченко був романтиком. Першим його коханням була Оксана Коваленко, його ровесниця, але їм так і не судилося бути разом;
• Один із 300 кратерів Меркурія отримав ім’я Тараса Григоровича. Діаметр кратера Т. Г. Шевченко – 137 кілометрів.
• 1384 пам’ятники Кобзареві встановлено на території від Бразилії до Китаю. Більшість — 1256, розташовані на території України, майже півтори сотні розмістились у 35 країнах;
• Нині в Україні 164 населені пункти названі на честь Тараса Шевченка;
• На честь Кобзаря названа протока в Аральському морі і гірська вершина північного Кавказу (висота 4200 м.)
• Український майстер Микола Сядристий створив найменшу у світі книжку “Кобзар”, розміром трохи більше половини квадратного міліметра. Це майже у 19 разів менше від найменшої японської книги. Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком загостреного волоска. Зшито книгу павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника.
• Надзвичайно талановитий український поет і художник, прозаїк і етнограф, вільно працював як українською, так і російською мовами;
• його іменем названі кораблі;
• його зображення друкували на державних грошових купюрах, поштових марках;
• на його честь випущено ювілейні монети і засновано премії.

Тарас Шевченко завжди прагнув звичайних людських цінностей, як і кожен з нас: свободи, самореалізації і благополуччя, миру і поваги. Його творчість – нескінченне багатство, у якому він проявив себе таким, яким був насправді.

Найбільший портрет Тараса Шевченка площею понад 500 м² було намальовано в Харкові в жовтні 2014 року на стіні 17-поверхівки. Це графіті за адресою проїзд Садовий, 30 занесене до Книги рекордів України. Силует зображення малювали по ночах більше двох тижнів. На втілення задуму художників знадобилось близько 900 балонів аерозольної фарби. Для графіті творчою групою Kailas-V обрано портрет пензля Івана Крамського. Ширина готового малюнка становить 12 метрів, а висота – 43 метра.

Музей Т. Шевченка

Онлайн-тест

Онлайн-тест "Життя і творчість Т.Шевченка

"Шевченко-челендж"

 З 2 березня в інтерактивній читальні (каб №22) стартує новий конкурс - "Шевченко-челендж"!!!

Приходь, декламуй, отримуй приз!

Доведемо, що Шевченко сучасний!!!

ІСТОРІЯ ВЕСНИ

Історія весни – історія про те, як важливо любити. Себе, кохану людину, рідних людей і загалом життя.

У лагідному свіжому весняному повітрі відчутно носиться те, що можна висловити словом «шанс».

Шанс відчути, відкрити, побачити, захопитись, замилуватись, закохатись. Цей шанс, як і багато інших шансів у світі, лімітований, і часто не повторюється двічі.

Тож не прогавте його, коли у волоссі заплутається ніжний вітер, а на вас задумливо глянуть очі. Очі весни. І не лише вони

(Більше цікавих та захопливих історій - на новому популярному сайті http://istoriyi.org.ua/)