Міжнародний день гір (International Mountain Day), який святкується 11 грудня, був встановлений за рішенням 57-ї Генеральної Асамблеї ООН 2003 року. Генеральна Асамблея ООН закликала міжнародну спільноту організовувати цього дня заходи на всіх рівнях з метою пропаганди значення стійкого розвитку гірських регіонів.
Книги про гори, які варто прочитати
“Категорія труднощі” Шатаєв Володимир
Одна з кращих книг про гори і альпінізм невеликого обсягу, написана легкою мовою. Дуже особисте автобіографічне оповідання про досягнення і поразки радянського альпінізму, які пройшли через життя автора, розказане без будь-якого пропагандистського пафосу, властивого літературі того періоду, захоплює читача з першої сторінки і не відпускає до останньої
“Анапурна” Моріс Ерцог
Книга легендарного французького альпініста Моріса Ерцог про перше успішне сходження на восьмитисячник в 1950 році. Перемога і трагізм, радість і пекучий біль - все зливається в єдиний клубок оповідання.
“Кришталевий горизонт” Райнхольд Месснер
Розповідає про підготовку і самостійне сходження на Еверест. Навіщо люди ходять в гори? На це питання немає однозначної відповіді... Тяга до сходження на нові вершин лежить в серці кожного альпініста. Райнхольд Месснер далекий від цивілізації, йому все це чуже. Його історія соло-сходження на Еверест по-своєму унікальна. Це щоденник людської душі, де він розповідає про боротьбу протилежностей всередині себе, самопізнання шляхом подолання труднощів. Але Райнхольд переслідує зовсім не спортивний інтерес, а спробу відповісти на одвічні питання... Незрівнянні відчуття єднання з природою, відчуття повної залежності від потужної стихії, де людина всього лише піщинка, але в нагороду отримуєш кришталевий горизонт...
“Тигр снігів” Норгей Тенцинг
“Я щаслива людина. У мене була мрія, і вона здійснилася, а це нечасто трапляється з людиною. Зійти на Еверест - мій народ називає її Джомолунгма - було потаємним бажанням всього мого життя. Сім разів я приймався за справу; я терпів невдачі і починав спочатку, знову і знову, не з почуттям жорстокості, яке веде солдата на ворога, а з любов'ю, немов дитя, яке підіймається на коліна до своєї матері.”, - говорив Норгей Тенцинг. Дивовижна книга про одного з перших людей, що зійшли на вершину Евересту в 1953 році, шерпу Норгея Тенцинга. Книга записана зі слів неграмотного Тенцинга Джеймсом Рамзаем Ульманом і розповідає історію простої людини, яка присвятила себе горам та історію його найвищого досягнення - сходження на Еверест
«Чо-Ойю — милість богів» Герберт Тіхі
19 жовтня 1954 року 2 європейці (Герберт Тіхі, Йозеф Йёхлером) і 1 шерп (Пазанг Дава Лама) вперше піднімаються на вершину Чо-Ойю (8201 м). Сходження здійснено в незвичному для Гімалаїв того часу альпійському стилі, силами малої групи (3 європейця, 10 шерпів). Автор книги, керівник та ідейний натхненник експедиції, Герберт Тихі - письменник, вчений, альпініст.
У грудні дуже багато християнських і народних свят, майже кожен день має свої традиції, прикмети і значення. До вашої уваги коротенький відеоролик. Переглядайте з насолодою з чашкою гарячого чаю і будьте здорові❤❤❤
1 грудня — Платона і Романа
Прикмети: який перший день грудня, така й зима. Виглядайте зиму з Платона й Романа, щоб похвалити її на Масляну.
Казали: якщо 1 грудня погода гарна, то буде погожою й ранньою весна.
3 грудня — Свято Прокла
Якщо цього дня йде сніг, то 3 червня йтиме дощ.
За народним повір’ям, «Прокли проклинали нечисть під землею, щоб не виходила».
4 грудня — Введення у Храм Пресвятої Богородиці (Третя Пречиста)
У народі це свято здавна пов’язували з початком справжньої зими. Вважалося, якщо сніг випаде до Введення – він обов’язково розтане. А коли після Введення сніг піде – то настане зима.
Хоч і мовитися, що «Введенські морози ще зими не роблять», але під цю пору стає все холодніше й холодніше. Земля вже чекає білої шуби, сподіваючись, що «Третя Пречиста снігом прикриває».
Народні прикмети:
Введенські морози зиму на ум наставляють.
Скільки на Введення води, стільки на Юрія трави.
Сильні морози — всі свята будуть холодними.
Як на Введення буде вода, то влітку буде молоко.
Введенські морози ще зими не роблять.
Хто по Введенню сіє, той на хліб надіється.
Якщо сніг випаде до Введення, то швидко розтане.
5 грудня — Прокопа
З Прокопового дня — надійний санний шлях. Колись у цей день люди гуртом виходили мітити дорогу солом’яними віхами, щоб мандрівники не збилися з дороги: «Прийшов Прокіп — зробив розміт, по снігу ступає — дорогу копає».
6 грудня — Канун Святої Катерини
Звечора дівчата розпочинали гадати: крали в чужому садку гілочку вишні і ставили її у воду. Якщо вона до Різдва розцвіте, то дівчина того ж року вийде заміж.
7 грудня — Великомучениці Катерини
Катерина — свята великомучениця — родом з Олександрії, прийняла мученицьку смерть в 307 році. Відомості про знайдення її мощей та відзначення її пам’яті відносяться до 8 ст. Її мощі були знайдені християнами і перенесені в монастир на Синайській горі. Цей монастир збирав багато прихожан. Шанувати святу почала Східна церква, а пізніше — і на Заході.
У народі вважають, що Катерина — покровителька шлюбу й наречених, їх захисниця. Тому 7 грудня — день жіночої долі.
Прикмети та приказки до цього свята:
На свято Катерини ховайся під перину.
На Катерину холодно — буде голодно.
З Катерини зима візьме не миттям, то катанням, не голодом, то холодом.
Катерина по воді, то Різдво по льоді.
9 грудня — Георгія Побідоносця, Єгорія, Юрія, Юр`їв день
У цей день відбулося освячення в церкві мученика Георгія в Києві (1056 р.). Цей день називають ще осіннім, або холодним Юрієм (на відміну від весняного 6 травня), Юрієм зимовим, вовчим заступником. В.Скуратівський говорить, що в одній з легенд розповідається про блискучу перемогу Георгія над страшним Змієм-Драконом. Біля міста було болото, в якому жило чудовисько, — йому віддавали на поталу хлопців та дівчат. Коли черга дійшла до дочки правителя міста, Георгій заступився за неї. Він звернувся з молитвою до Бога й волею Господа знесилений Змій сам падає до ніг Георгія. Подвиг Георгія зображено на багатьох іконах.
На честь перемоги Георгія над Змієм в Україні і введено свято, яке не супроводжується особливими обрядами.
Відома приказка: «Ось тобі, бабусю, і Юр’їв день!» — теж стосується зимового свята. Колись, після закінчення основних польових робіт, селянам дозволялося переходити від одного пана до іншого протягом двох тижнів — тиждень до Юрія і тиждень після нього.
13 грудня — Андрія Первозванного
Місяць грудень ще має назву «андрієць» від народного свята Андрія. 13 грудня у західних і східних християн вважається днем мученицької смерті першого із дванадцяти апостолів Христових Андрія Первозванного. Його прибили цвяхами до хреста, поперечні бруси якого прибиті навкіс (Андріївський хрест).
Андрій — один з учнів Іоанна Хрестителя — був покликаний на Іордані Ісусом.
«Первозванним», за святим Євангелієм та грецькою легендою, називається так тому, що зі своїм братом Петром й двома синами Заведея найближче стояв з учнів до Христа. За церковними легендами, святий проповідував християнство у Скіфії, у самому Царгороді, на узбережжі Чорного моря та в околицях Києва.
У староукраїнському літописі, датованому ХІІІ століттям, розповідається, що Андрій зі своїми учнями доплив угору по Дніпру до гір, сказав на його березі: «Чи бачите ці гори? На цих горах засяє ласка Божа і буде великий город, і Бог збудує багато церков». Вийшовши на гори, благословив їх і поставив хрест. На цьому місці потім з’явилася Андріївська церква, Андріївський узвіз у Києві.
О.Воропай стверджує, що Андрій Первозванний — християнський святий, але в народній традиції звичаї та обряди в цей день мають стародавній, дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання «калити».
Етнографи вважають, що в осінньо-зимовому циклі свято Андрія — одне з найцікавіших, найулюбленіших. Стародавня його назва «Калита» збереглася з дохристиянських часів. Тоді вечорницькі зібрання молоді, об’єднані цією назвою, розпочиналися 13 грудня і, припадаючи на період зимового сонцестояння, тривали до повороту сонця на весну, тобто до Різдва. Це був час найактивнішого язичницького ворожіння, відгадування долі, застосування різноманітних закликань і ритуальних дій, що в більшості залишилися в народній пам’яті і заповнили свято християнського апостола.
Напередодні цього дня ніч народ іменує Андрієвим вечором або Андрієвою ніччю, коли, за народним повір’ям, молодим дівчатам і хлопцям бачиться образ судженого або судженої. Для цього, лягаючи спати, клали кусочок хліба під подушку, приказуючи: «Суджений-ряджений, йди до мене їсти». Вірили, що побачать своїх майбутніх чоловіків та жінок.
Дівчата молились Андрію Первозванному, щоб послав доброго, хорошого жениха.
Прикмети і приказки, що пов’язані зі святом Андрія:
Якщо на Андрія сніг не йде — вся зима буде малосніжна й тепла.
На Андрія жінки намагалися не пекти хліба, не шити і не прясти.
На Андрія треба кожуха-добродія.
На Андрія робиться дівицям надія.
На Андрія вложи руку в засув у хліві.
14 грудня – Наума (Святого пророка Наума)
У давні часи навчальний процес розпочинався взимку – 1 грудня за старим стилем (14 – за новим). То була найзручніша пора здобувати освіту для сільських дітей. Бо, найосновніші сільськогосподарські роботи вже було завершено.
Пророк Наум, за народними віруваннями, — покровитель знань і доброчинства. Напередодні дня святого пророка Наума батьки відвідували дячка (вчителя) і домовлялися про плату (зазвичай це було забезпеченням дровами на зиму, салом та ковбасами на Різдво, допомога в полі під час сівби чи жнив).
Увечері до «кашоїда» приходив хрещений батько з букварем. Посеред хати ставили діжку, застеляли її кожухом, і гість підстригав хрещеника, щоб «добре в голову йшла наука».
Роблячи перший підстриг, він казав: «Батюшка Наум, виведи синка на ум».
Потім сідали за стіл і завчали напам’ять кілька літер. Школяр вечеряв пшонянкою, бо «треба чимало каші з’їсти, щоб опанувати науку». Вранці син із батьком йшли до церкви, де панотець читав над його головою «Євангеліє». Повернувшись додому, син знову снідав кашею, а потім ставав навколішки, молився, а мати благословляла його іконою.
17 грудня — Великомучениці Варвари
Варвара — означає чужоземка. А названа великомученицею тому, що вона пішла зі світу з волі батька.
Святкують тільки жінки. У цей день дівчата готували вареники з маком чи з сиром, серед яких обов’язково мали бути й «пірхуни» – заправлені борошном. Частуючи хлопців, стежили, кому втрапить такий виріб. Відтак невдаху довгий час дражнили «пірхуном».
Прикмети цього дня:
Яка погода на Варвари, така й на Різдво.
Дерева в інеї — урожай на фрукти.
Якщо горобці збираються на деревах і цвірінькають, то буде тепла зима.
Хто заспить на Варвару, той цілий рік буде сонливий.
Коли на Варвари мороз приліз – ховай сани, бери віз.
Якщо на Варвари болото – зима буде красна, як злото.
Варвара показує дорогу, Сава мости мостить, а Микола пригвоздить.
18 грудня — Сави
Свято Варвари вважалося жіночим, а Cави — чоловічим. Цей день відзначали жартівливими обрядами і особливо активно в тих родинах, де були чоловіки з таким ім’ям. Тут справляли обряд «похорону Савки»: збиралися родичі й сусіди, вітали іменинника, а він частував гостей горілкою. Жінки веселилися в рукодільницьких гуртах, бо прийшла пора «і савити, і варварити, і куделю кучмарити». На нероб казали: «Савила та варварила, і сорочки собі не справила».
Відомі й інші прислів’я до цього дня:
Який Сава, така йому й слава.
По Савці свита, бо на Савку й шита.
Бідному Савці нема долі ані на печі, ані на лавці.
Сава приїхав на білих санках.
Савка бідний, Микола багатий.
Сава — батько зимового Миколи.
19 грудня — Миколая Чудотворця (Миколи зимового)
Це одне з найвизначніших, найвеселіших свят. У ньому дуже виразно поєдналися як дохристиянські, так і християнські звичаї та традиції.
Важливість святого і його свята підтверджується тим, що майже в кожній сім’ї обов’язково повинна була бути ікона Миколи Чудотворця.
І православні вважають Миколу Чудотворця заступником перед Богом, а козаки — покровителем під час походів.
Свято Миколая відзначалося по-різному в Україні. На відміну від весняного, зимового Миколая святкували особливо урочисто. Була така традиція: особливо шанований у сім’ї чоловік, часто дідусь, переодягався в «Доброго Миколая» і розносив чемним, слухняним дітям подарунки.
19 грудня, після служби Божої, сусіди та родичі вітали того, хто мав ім’я Микола. Господиня пригощала вітальників пивом, пирогами, смачними стравами. А ім’я Микола дуже поширене серед українців.
Після цього свята починали готуватись до Різдва: кололи свиней, купували продукти на базарі.
А дівчата кожного вечора збирались на вечорниці. Тут вони шили, пряли, вишивали. Хлопці розповідали різні бувальщини та небилиці, співали пісні, танцювали.
З Миколи починалася справжня зима. «Миколай бородою трусить, дорогу стелить». Старалися із зібраного врожаю віддавати борги: «Коли ти не віддаси до Миколи, то вже не оддаси ніколи».
На Миколая хлопці вже починали домовлятися про колядки.
Прислів’я та прикмети до дня Миколи:
Після Миколи пшениця вкриє поле.
Хвали зиму після Миколи.
До Миколи та й ніколи.
Варвара постелить, Сава погладить, а Микола стукне.
Як випаде великий іній — на гарний врожай хліба.
Як на Миколи піде дощ, то буде врожай на озимину.
Морозяний день — на урожай хліба й городини.
Перед Миколою іній — гарний овес вродить.
Який Микола зимовий, такий і весняний.
На зимового Миколи багато снігу — на літнього Миколи буде багато трави.
Хвали зиму після Миколи.
20 грудня – Амвросія, Андросія
Кожна дівчина мала приміряти до себе дванадцять одежин і одягти найзручнішу. Якій не дісталося по розміру, то прив’язували спідницю ззаду до поперека і посилали на дерево «трусити груші». Підійшовши до верби, вона вилазила на дерево і струшувала його. Подруги, що стояли внизу запитували: «Що ти тут трусиш?». «Груші», – відказувала вона. «Так то ж не груші, а хлоп’ячі душі!» – одказували гуртом дівчата. Зібравши «натрушених груш» – сухих паличок, ішли на досвітки. Котрій з них уночі присниться хлопець, за того, вважалося, й вийде заміж.
22 грудня — Ганни
На день зачаття св. Анни припадає зимове сонцестояння. Це найкоротший день року, його називають «народини сонця». В давнину був такий звичай: дзвонареві, який сповіщав про народження сонця, давали 24 срібняки, а за те, що оголошував улітку «повернення сонця на зиму», змушували добу відсидіти у в’язниці.
День Ганни не відзначається особливими обрядодіями. Хіба що вагітні жінки не працювали, ретельно постували. 22 грудня дівчата на своїх сходках домовлялися, як будуть проводити різдвяні свята. На Ганни, крім узгодження різдвяних свят, виготовляли до них прикраси — «павуків» та «їжаків» з соломи.
З 22 грудня жінки активно готувалися до свят: білили, прибирали оселі, краще вгодовували свиней.
Велися спостереження і за погодою:
Після Ганни сонце повертає на літо, а зима — на мороз.
Прийшли Ганки — сідай у санки.
Яка Ганна до полудня, така зима до кінця грудня.
Яка Ганна до ніченьки, така зима до весноньки.
25 грудня – Спиридона Сонцеворота (Преподобного Спиридона Чудотворця)
За довголітнім прогнозуванням, це найхолодший день грудня, бо «сонце переходе на другий бік». У давнину намагалися не працювати, щоб миші не їли соломи, а тому обкурювали димом оселі, бо «Святий Спиридон всю нечисть з хати вон». Найбільше остерігалися свердлити, бо будуть черв’яки нападати. Спиридон Сонцеворот небо плечима підпирає – дня добавляє.
В цей день прогнозували погоду на цілий наступний рік.
Кожен день від Спиридона-сонцеворота повинен відповідати погоді чергового місяця: 26 грудня прогнозували січень, 27 – лютий, і так аж до Різдва. Тому протягом дванадцяти днів запам’ятовували всі примхи погоди, щоб визначити яким буде рік.
Говорили, що на Спиридона дня прибуде на макове зерня.
26 грудня – Євстрата
Починають різати птицю та колоти свиней, готуючись до Різдвяних свят. Вважається, що з Євстрата день прибавило на п’ядь (п’ядь – народна одиниця вимірювання пальцями рук).
29 грудня – Аггея
За спостереженнями, це холодний день з лютим морозом. Якщо сніг привалив впритул до парканів на Аггея – невдале літо, якщо залишається проміжок – на врожайне. На Аггея сильний мороз – буде він аж до Хрещення (19 січня), рясний іній – свята будуть теплими.
пʼятниця 06 2020
Кожного року, 9 листопада, в Україні відзначають День української писемності та мови. Офіційним святом цей день став у 1997 році.
Дата 9 листопада припадає і на вшанування пам’яті Нестора Літописця, адже, за інформацією вчених, саме з його праць починається українська мова.
Пропоную провести літературний флешмоб до вшанування цього свята
Місто Київ - один з найбільших центрів слов’янської культури, столиця України, має свою багатовікову історію пронизану найрізноманітнішими, нерідко ключовими подіями. У роки Другої світової війни, як і решта частини України, був зданий радянською владою і окупований німецько-фашистськими військами (з осені 1941-го року). За час окупації в ньому було знищено понад 100 000 мешканців міста та військовополонених. Після двох років окупації силами військ 1-го Українського фронту почалася визвольна операція.
Хід операції (витяг з військової історії): «1-го листопада почався наступ з Букринського плацдарму, основною метою якого було скувати сили противника. Вранці 3 листопада головне угрупування фронту завдало удар. Після 40-хвилинної артпідготовки радянські війська безперешкодно просунулися на 1-2 км. До кінця дня війська 38-й армії спільно з 5-м гвардійським танковим корпусом і з’єднаннями 60-й армії просунулися на 5-12 км. Тут необхідно зазначити, що 60-я армія наступала з двох сусідніх плацдармів у сіл Казаровичі і Глібовка та біля села Ясногородка та прикривала з півночі і північного заходу правий, відкритий фланг 38-ї армії.
Під кінець першого дня операції 240-та стрілецька дивізія, безпосередньо завдавала удар на Київ і була підтримана частинами 7-го артилерійського корпусу, увійшла до київського передмістя Пущі-Водиці. При цьому були відбиті ряд німецьких контратак, в яких брали участь підрозділи 20-ої моторизованої дивізії. До кінця 4-го листопада частини 38-й армії (51-й стрілецький корпус), незважаючи на підтримку 5-го гвардійського танкового корпусу і 3-й гвардійської танкової армії, змогли просунутися до Києву з півночі лише на 5-6 км, досягнувши пригорода Пріорка і північній межі міста. 4-5 листопада в бій вступили 1-й гвардійський кавалерійський корпус і 3-а гвардійська ТА, яка перерізала шосе Київ-Житомир на західній околиці Києва. Визволенню столиці України також допомогло форсування Дніпра 4 листопада силами 237 стрілецької дивізії в районі острів Козачий, що навпроти сіл Віта-Литовська і Пирогово, що знаходяться в 15 км на південь від Києва. У Віти-Литовської радянські частини змогли зайняти шосе, що веде до Києва по березі Дніпра. Таким чином німці не могли перекидати підкріплення в Київ з району Букринського плацдарму. З ранку 5-го листопада противник почав відхід з міста по шосе на Васильків. Київ звільнений. Радянські війська просуваються по вул. Хрещатик. До ранку 6 листопада Київ було звільнено».
Якщо говорити про втрати сторін, а в ході цієї операції втрати радянської армії склали більше 30,5 тис. поранених, вбитих і зниклих без вести, проти 3,8 тис. з німецького боку, то очевидно, що цінність людського життя в радянській державі була максимально девальвована навіть щодо ворога.
Проте, незважаючи на блюзнірське ставлення до життя рядового солдата з боку безбожного командування, Бог дав цю перемогу народу.
З Днем визволення Києва!
середа 04 2020
Ми дуже часто читаємо багато речей,за які потім і не згадуємо... У цій темі хотілось би просто почути поради, щодо творів, які на вашу б думку варто було б прочитати... Не тільки українські... Радячи, пропоную в декількох словах описувати, за що саме той чи інший твір варто прочитати...
пʼятниця 30 2020
1 листопада свiтова спільнота вiдзначатиме День заснування Європейського Союзу
ЄС утворився на основі підписаного 7-го лютого 1992-го року Маастрихтського договору, який набув чинності 1-го листопада 1993 - го року i який заклав основи існування Єдиної Європи в тому вигляді, в якому ми знаємо її сьогодні.
Сьогоднi Європейський Союз — економічний та політичний союз 27 країн-учасниць, що розташовані здебільшого у Європі.
А щоб перевірити свої знання про країни ЄС пропонуємо гру
У дитинстві, для кожного малюка, саме дідусь та бабуся своєю добротою і любов'ю доповнюють образ загально сімейного щастя. Головне завдання - виростити дітей щасливими! І бабусі й дідусі відіграють у цьом процесі незамінну роль! Цінуйте це!
Зичимо всім бабусям та дідусям міцного здоров'я, Божої Благодаті і довгих років життя!
Обов'язково відвідайте сьогодні своїх бабусь та дідусів та поділіться з ними своєю любов'ю.
Сьогодні, 28 жовтня, в Україні відзначають офіційний День звільнення від фашистських загарбників. Саме цей день вважають датою остаточного вигнання окупаційних фашистських військ за межі території України
Смачна і таємнича кава надихнула вже багатьох поетів на чутливі рядки. Зараз осінь… ще тепле сонечко золотить жовте листя. І так приємно із філіжанкою улюбленої кави смакувати поезію про каву та осінь! Пропонуємо вам добірку яскравих творів про чутливу каву та романтичну осінь. Насолоджуйтеся!
Осінь каву на сніданок готувала І ловила чудодійний аромат, Помисли сумнії відхиляла І в напій люб'язно добавляла Різнобарвний тихий листопад. Для інтриги - сивого туману, Для спокуси – присмаку грибів, Пахощі земнії, що зведуть в оману, Веселкову гаму добавляла в каву, Для душі - ще й крапельку віршів…
Ви вважаєте себе грамотною людиною? Впевнені? Вміння читати - лише мала частина вміння бути грамотною людиною, а ось здатність використовувати прочитане, отримуючи вигоду для себе, оточуючих вас людей, близьких і сім’ї - це більш вагома частина вміння бути грамотним, хоча і не завжди вирішальна.
Ви часто вмієте використовувати прочитане з користю?
Це просто - лише потрібно намагатися бути трохи більш уважним, трохи більш терплячим, по можливості не плутати «грішне» з «праведним» і обов’язково не спостерігати себе в очах своїх мудрецем, інакше ви можете так і не помітити користі тієї інформації, яка раптово з’явилася перед вами.
Чи страшно бути неграмотним? А що таке «грамотність»? Не виключено, що це - «ефективність» використання інформаційних даних, здатність постійно знаходити комунікаційні напрямки, творчий момент, мета якого - більш природне поліпшення якості життя.
Згідно з прогнозами, до 2020-го року, молодим фахівцям, щоб знайти роботу і бути конкурентно спроможними на ринку праці, вкрай необхідні будуть такі навички, як комунікабельність, вміння працювати в команді, здатність творчо та інноваційно підходити до вирішення поставлених завдань, а також критичне мислення.
Міжнародний день грамотності - один з міжнародних днів, що відзначаються в системі Організації Об’єднаних Націй. Відзначається щорічно відповідно до рішення 14-ї сесії ЮНЕСКО 1.141.
Грамотність - свято для людства, яке досягло вражаючого прогресу в цій галузі, довівши кількість грамотних людей у світі до чотирьох мільярдів. Однак грамотність для всіх - дітей, молоді та дорослих - ще не до кінця досягнута мета.
Боротьба з неписьменністю як і раніше залишається завданням величезного масштабу і складності. Незважаючи на помітні успіхи багатьох країн, більше 860 мільйонів дорослих залишаються неписьменними, а більше 100 мільйонів дітей не ходять до школи.
Безліч дітей, молодих людей і дорослих, охоплених шкільними або іншими освітніми програмами, не відповідають рівню, необхідному для того, щоб їх можна було вважати грамотними в умовах сьогоднішнього світу, що стає все більш складним.
Існує явна необхідність у розгортанні програм поширення грамотності, які були б спрямовані на групи учнів, що вимагають до себе особливої уваги, і в першу чергу до них належать жінки та дівчата, що залишилися за дверима школи. Там, де чоловіки й хлопчики не мають можливості одержання якісної освіти, вони теж потребують особливої уваги.
Буває, часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,– оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, усе як є – дорога, явори, усе моє, все зветься – Україна. Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори
